Дівчина підійшла до сходового прольоту і зупинилася, як вкопана. Спробувала спуститися і... розплакалася, нервово заламуючи руки і закриваючи обличчя. Її довелося брати за руку і зводити зі сходинок. І так щоразу. Це не примха і не удаваність. Це — хвороба. Фобія, тобто острах чогось. У даному разі дівчину опанував острах ходити сходами, що має суто медичну назву «клімакофобія».
Острах звуків флейти описав ще Гіппократ Страх — це найлютіший ворог людства, говорив американський психіатр Роджерсон. Іноді навіть найсміливіші спецназівці ціпеніли від жаху, побачивши... павучка або безневинного черв’ячка. — Фобія — це нерозумна, неадекватна і мимовільна реакція страху, — пояснює лікар-психіатр Тетяна П’ятковська. — Причому іноді жах до тремтіння в руках, до непритомності викликають предмети або об’єкти, які постійно нас оточують і ніякої небезпеки для навколишніх не представляють. Проте медикам відома аурофобія — острах північних сяйв і гленофобія — страх перед поглядом ляльки. Дуже рідко, але все ж трапляється аулофобія — страх перед звуком флейти, симптоми якої описані ще Гіппократом. І хоча подібні фобії можуть видатися незвичайними, проте в їх основі лежить таке ж бажання захиститися від небезпеки, як і всім зрозумілий страх висоти або темряви. — Лікарі сперечаються про причини виникнення фобій, деякі вважають, що вони передаються в спадщину. У мене була пацієнтка, яка до жаху боялася ходити східцями, — розповідає Тетяна Андріївна. — Вигляд сходинок викликав у неї істерику. Її батьки навіть переїхали в іншу квартиру на першому поверсі, щоб дочка могла нормально жити. Я довго з нею розмовляла, аналізувала ситуацію і виявилося, що її мати колись страждала на дінофобію — страх запаморочення. Згодом страх у матері пройшов, зате боятися східців почала дочка. Адже передається не обов’язково та сама фобія. Просто стан нервової системи в рідних однаковий. Дівчинку я лікувала довго, але тепер вона радісно вибігає до мене на другий поверх, щоб поздоровити зі святом. Є й так звані соціальні фобії. На них страждають люди, які все життя прожили в селі, а переїхали потім у місто, або корінні городяни, які різко змінили уклад життя і стали фермерами. Одна пацієнтка Тетяни Андріївни боялася виходити з будинку, помираючи від страху перед шумом вулиць і автомобілів. Жінка переїхала з далекого поліського села в столицю і не могла навіть по хліб вийти. — Вона скаржилася, що в неї в голові спрацьовував якийсь таємничий «перемикач» і навіть думки про вихід на двір викликали напад страху, — розповідає лікар. — А в одного молодого хлопця розвився страх перед висотою. Але не той, що відчуває будь-яка нормальна людина, стоячи на краю прірви, — це звичайний інстинкт самозбереження. А тут він був занадто перебільшений. Людина все життя прожила у приватному будинку, а потім переїхала на 15-й поверх новобудови. Так він навіть до вікна не міг підійти, не міг нормально спати і їсти. Всі ці страхи згодом проходять, особливо якщо ви особистість сильна і вольова.
З неба зірочка впала. Караул! — Є й ще одна причина фобій — психологічна. Людьми опановує страх після пережитих трагедій і стресів. Ви здивуєтеся, — говорить доктор, — але одна моя пацієнтка боялася зірок... Як тільки починало сутеніти, вона бігла додому, закривала всі штори і лягала спати. Навіть зірки у фільмах викликали в неї тремтіння по тілу і сковували рухи. Я як психіатр спробувала знайти першопричину страху. Після тривалих бесід з’ясувалося, що ще в юності жінка пережила величезний стрес від нещасного першого кохання. У той момент, коли її хлопець повідомив їй про розрив, вона подивилася на небо, де яскраво світили зірки. З тих пір підсвідомість моєї пацієнтки при їхньому вигляді ніби говорила їй: «Подивишся на них — трапиться щось дуже неприємне». Щоправда, бувають і обгрунтовані, очевидні страхи. Так, один хлопець боявся ходити мостом. Колись на його очах з мосту стрибнув і втопився його друг. З тих пір юнаку була потрібна психологічна допомога.
Малюки звикають до горщика, літні люди — до роботи Низка фобій пов’язана з віком або професією. Причому якщо малюк боїться великої іграшки, а літня людина — чорного авто, не варто глузувати з них і недооцінювати почуттів, що їх охоплюють. Помітивши, що якийсь предмет або дія викликають хворобливий страх, потрібно допомогти близькій людині. Не виходить — знайти спеціаліста. Адже психологічні бесіди тільки здаються «простою розмовою» по душах. А насправді потрібно володіти різними прийомами навіювання, щоб полегшити людям життя. Так, маленькою дитиною в 4-6 років може опанувати страх перед унітазом, адже він звик до горщика. На допомогу повинні прийти батьки, які не полінуються довго пояснювати дітям, що всі — «і Наталя, і дядько Сашко, і тато, і мама ходять у туалет саме на унітаз». Але вони ніколи не повинні піддатися на вмовляння своїх чад піти разом з ними — дитина може звикнути мати поруч маму «для хоробрості» й вона буде «саджати» її на унітаз до 18 років, а то й все життя. Зате в перукарів і спеціалістів манікюру і педикюру таке хороше почуття, як обережність і страх поранити клієнта, може перерости в кейрофобію — хвороба, яка може позбавити їх професії. Але звичайно легка її форма з досвідом проходить. Ще одна поширена фобія — страх людей похилого віку іти на пенсію. Їм здається, що від нічого робити вони відразу ж помруть. Тому часто питання виходу на заслужений відпочинок розглядається ними як альтернатива — життя або смерть. Їм можуть допомогти як діти, так і товариші по службі. Але не тим, що розкажуть, як добре лежати вдома на канапі, а навпаки, знайшовши для пенсіонера хобі й вмовивши його зайнятися новою справою — садівництвом, добродійністю, відвіданням клубу «Здоров’я». Все, чого може боятися людина, перерахувати неможливо. Хоча в медицині описано понад 400 (!) видів фобій. І, як за законом підлості, ми обов’язково зустрічаємо те, чого боїмося. Кидає в жар від одного вигляду павуків і гусениць — і ви на кожному кроці будете їх бачити, навіть у себе у ванній. А все тому, що підсвідомо будете шукати об’єкт страху. Найсумніше, що нерідко люди, які панічно бояться автомобілів, і потрапляють в автокатастрофи. Фобії ніби зомбують людину, дають їй установку загинути від свого страху. Якщо люди перестають контролювати свій страх, їм необхідний психіатр. Немає нічого поганого в звертанні до такого спеціаліста. Адже він позбавить від почуття, яке мучить вас.
Поради профі Найкращий засіб від фобій — це самонавіювання. Побачивши об’єкт вашого страху, наприклад павука, постійно повторюйте собі: «Він до мене не підповзе, він не отруйний, він мене боїться, а я його — ні». Але ви повинні знати, що відбувається в цей час в організмі. Коли виникає напад страху, виділяється занадто багато адреналіну. Не забивайтеся в куток канапи і не накривайтеся ковдрою з головою. Адреналін потребує витрати енергії. Тому займіться справою, а краще — фізичними вправами. Побігайте, пострибайте, поприсідайте, щоб «використовувати» адреналін. Можна спробувати вибити клин клином. Якщо ви, наприклад, боїтеся собак — купіть собі щеня і постійно про нього піклуйтеся. Але насамперед постарайтеся знайти першопричину страху. Подумайте, проаналізуйте ситуацію і вже тоді вона вам видасться не такою вже й страшною. Але якщо фобії заважають вам жити, а ви нічого не можете з собою зробити — терміново звертайтеся до лікаря. Тільки він зможе допомогти вам звільнитися з обіймів страху.
