Стрибок Матчука

3234 0

Ми у соцмережах:

Стрибок Матчука

Минулого тижня гостем редакції «Рівне вечірнє» був голова Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук. Запитання читачів були різними — від політики Нацбанку щодо курсу гривні, прогнозу виходу з кризи й проблем «Рівнеазоту» до звільнення з посади і стрибків з парашутом.

— Коли відділення онкодиспансеру зі старого приміщення на вул. Жоліо-Кюрі зможуть переселитися в нове приміщення? — До 1 січня 2010 року буде здано в експлуатацію другу чергу онкодиспансеру. Може, знадобиться кілька тижнів, щоб забрати звідти людей, а це 90 осіб, і перевезти усе майно, але це буде швидкий перехід. Гроші, обіцяні Кабміном на добудову, поки є на папері. Але кошти є, Мінфін це підтвердив. Розпорядником коштів першого рівня буде Мінрегіонбуд, в області — управління капітального будівництва ОДА. І лишень буде підписано документ про призначення розпорядника, кошти надійдуть на рахунок. Ми взяли у статуправлінні дані по будівельних фірмах, в яких найбільші обсяги виконаних робіт за півріччя, щоб не взяти генпідрядником фірму, в якій працювати вже нікому. Обирати будемо з тих, у кого обсяги робіт за ці місяці на 10 мільйонів гривень і більше. Звільнене приміщення онкодиспансеру плануємо відвести під бюро судмедекспертизи. За існуючими нормами, його можна розміщувати на певній відстані від житлової зони і на території лікувального закладу. Уже замовлено проектну документацію на перепрофілювання одного з корпусів під морг. Наступного року зробимо косметичний ремонт, встановимо нові стаціонарні холодильники. — Скільки ще буде стояти «Рівнеазот»? Чи можливо відновити роботу підприємства? — Моя позиція стосовно «Рівнеазоту» цілком конкретна: я підписував кілька листів на ім’я прем’єра і Президента, пропонував голові Верховної Ради Володимиру Литвину створити незалежну депутатську комісію, яка б виїхала сюди і вивчила ситуацію. Я пояснював прем’єр-міністру, що працівникам не так важливо, хто власник, що людям потрібна робота, впевненість у завтрашньому дні. Підприємство ж стоятиме доти, доки для «Рівнеазоту» будуть продовжені дискримінаційні, як я вважаю, заходи, які вживають до нього зараз: протягом цього року підприємству не відшкодовують ПДВ на суму близько 40 мільйонів гривень, для «Рівнеазоту» існує «особлива» ціна на газ. У таких умовах підприємство неконкурентне і прибутково працювати не в змозі. Я пояснював, якщо обладнання перестоїть без роботи зиму, то навесні вже не буде що з нього взяти, крім гори металобрухту. Але цього в Києві не сприймають. «Рівнеазот» стоїть з травня, нічого не виробляє і не заробляє. Однак зарплату платять, і заборгованості по ній немає. На скільки ще вистачить грошей? Допускаю, що підприємство закриється, до того йде. — Моє прізвище Юрчук, я мешкаю в Рівному. Чи матимемо ми взимку газ і тепло? Якщо «Рівнеазоту» газ не дали, то не здивуюся, якщо вся область без газу залишиться, адже борги великі. Як ви ставитеся до того, що Хомко хоче віддати «Комуненергію» в приватні руки? — Йдеться про те, щоб віддати майно підприємства в управління, а не у власність. Може бути й оренда, це не принципово, просто цим господарством буде управляти інша компанія. Це правильно, власність зберігається за містом. Якщо орендар не виконуватиме умов договору, його розірвуть. Місто нічим не ризикує, передаючи майно в управління професіоналам, які вже мають такий досвід в інших містах. І робити це треба відкрито, щоб було зрозуміло людям. Таким чином ми хочемо зняти проблему боргів, а також і початку опалювального сезону. Хоча цьогоріч він обов’язково розпочнеться вчасно — вибори... — Степан Іванович турбує з Рівненського авторемзаводу. Завод давно не працює, має борги із зарплатні. Чув, що прохідну мали продавати. Що буде далі з заводом? — Три з половиною роки тому, коли я став головою облдержадміністрації, я подивився, які у нас є проблемні підприємства. На той час авторемзавод уже зупинився, трудовий колектив зберігся частково. Я зустрівся з керівництвом, тим, що й зараз. Міноборони, на яке раніше працював завод, він став непотрібен. Завантаження вже не буде, ту техніку, яку робили раніше, армія використовувати не буде. Але є борги із зарплатні і з відрахувань, за світло, тепло, за землю місту. Міноборони зрештою дало дозвіл на продаж прохідної, що не порушує цілісності майнового комплексу. Прохідну продано. Із 11 вересня людям почали виплачувати заборгованість із зарплатні, хто перший подав позов — тому першому й виплатять. Цієї суми на всіх не вистачить, зареєстрована у виконавчій службі сума боргу із зарплатні — близько 1,4 мільйона гривень, від продажу прохідної надійшло 516 тисяч гривень, але в погашення зарплати з цієї суми піде 464 тисячі — 10% від операції бере собі держава. Далі будуть описувати брухт на території. Треба продавати неліквіди, там ще копієчка лежить. — Мене звати Валентина. При 37 роках стажу я отримую 635 гривень пенсії, чоловік — 800. Він стояв на черзі 22 роки і ми отримали на трьох 3-кімнатну квартиру, за яку тепер треба платити 750 гривень. Я хочу запитати, чи буде колись у таких простих смертних, як я, просвітління? Я добре читала вашу програму, коли ви стали губернатором. Ви тоді казали, що будете боротися з дурнями і дорогами. Я мало коли їжджу, інвалід 2-ї групи, таксі викликаю, коли треба. Чоловік — інвалід 3-ї групи після інфаркту, син переніс інсульт, але мусить працювати, бо не можемо вижити. Пенсії більша частина йде на лікування нас усіх. Дорогами ви трохи займаєтеся, але у мене враження, що дурні — то ми, незахищені верстви населення. Хіба так можна?! — Звичайно, що так не можна. З дурнями воювати можна, з розумними — важче. Розмір пенсії у нашій країні встановлюється через закони про пенсійне забезпечення, які приймає Верховна Рада. Там дурнів немає, вони іноді лише прикидаються. Але поки вони не змінять законодавство, ситуація з пенсіями не зміниться. У Рівному є спеціальний автомобіль, який обслуговує інвалідів, за нього платити не треба. Якщо потрібно виїхати, викликайте. Також можна перевірити, чи правильно вам нарахована пенсія. А ще напишіть заяву на моє ім’я з проханням про одноразову допомогу, оскільки ви пенсіонерка й інвалід. — З Верхівської сільради турбують, з села Шостаків. До нас газ тягнули, але залишилося 1,5 км. Кожного разу, коли в Пересопниці урочистості, нам обіцяють провести газ, але обіцянками усе й обмежилося. Коли буде газ? — Цього року будівництво підвідних газопроводів з високим рівнем будівельної готовності передбачається фінансувати за рахунок коштів НАК «Нафтогаз України». Облдержадміністрація внесла «Нафтогазу України» пропозиції щодо добудови на території області 26 підвідних газопроводів на загальну суму понад 32 мільйони гривень, у тому числі на будівництво у Рівненському районі підвідного газопроводу Шостаків-Пересопниця пропонується спрямувати близько 1,5 мільйона гривень. Фінансування будівництва цього газопроводу буде проводитися після укладення тристороннього договору між НАК «Нафтогаз України», дочірнім підприємством «Нафтогазмережі» і замовником будівництва у межах обсягів, визначених фінансовим планом НАК «Нафтогаз України». — Дмитро з Рівного турбує. Який ваш реальний матеріальний стан? Як ви розділяєте ставлення до громадської й особистої власності? — За минулий рік я задекларував понад 800 тисяч гривень доходів. Щодо форми власності, то має бути і те й інше. На мою думку, природні монополісти мають бути в комунальній чи в державній власності. А де є вільна конкуренція, переважати має приватна власність. Але й при одній, й при іншій формі власності, якщо справу організовано добре, толк буде, якщо ж системи регулювання немає, буде безлад при будь-якій формі власності. — Яке ваше ставлення до політики Нацбанку? Чи має він підпорядковуватися Кабміну, а друкарський верстат — казначейству? — Нацбанк повинен бути незалежним інститутом, інша річ, що в Україні він таким не є. Курс національної валюти може ним регулюватися, але не може встановлюватися. Якщо не працює економіка, не може бути стабільного курсу. Якщо економіка сильна, валюта сильна, якщо економіка падає — валюта теж впаде. Мені не подобається те, що робить Нацбанк, але звинувачувати в коливаннях курсу Нацбанк теж не можна — має бути пряма прив’язка до валового внутрішнього продукту; чим більше в країні виробляється, тим більше гривень має право друкувати держава. Якщо ВВП не зростає, а грошова маса збільшується, то це означає, що друкуються нові гривні, які нічим не забезпечені. Адже золотовалютний запас — величина умовна, якщо він за три місяці закінчиться, курс гривні обвалиться. — Чи збираєтеся піти у відпуску під час передвиборчої кампанії, чи будете агітувати за Ющенка? — Агітувати за Ющенка буду обов’язково, але у відпустку піду, якщо буду очолювати виборчий штаб, тоді повністю зосереджуся на виборчій кампанії. Я впевнений, що Ющенко — справді український Президент. До нього може бути безліч претензій, але його не можна звинуватити в тому, що Україна для нього — поняття географічне, для нього це стан душі. Не всі розуміють, що він робить, хтось зрозуміє через 10 років, хтось — через 20, а хтось ніколи не зрозуміє. Але Ющенко працює на Україну, я це знаю, тому буду агітувати незалежно ні від чого. Моя справа — працювати, щоб совість була чиста, що зробив усе, що залежало від мене. Шанси Ющенка на перемогу хай оцінюють соціологи. Але якщо задуматися, то з кого вибирати?.. — Анна Павлівна з Рівного турбує. Скажіть, коли настане кінець кризі? Одні кажуть, що ситуація покращується, інші, навпаки, — що найгірше попереду. Кому вірити? — Невдячна справа — прогнози. Україна інтегрована в світову економіку через металургію, ринок зерна, цукру. Але світова криза спочатку економіки не стосувалася — лише цінних паперів та іпотечного кредитування. Тим часом в України достатньо своїх чинників, які легко призводять до кризових явищ: незважена і незбалансована внутрішня економічна політика інколи переважають ту дію, яку могла мати на нашу державу світова криза. Польща ще більш інтегрована в світову економіку, але там криза виявилася в тому, що у них зростання економіки зменшилось на 0,3%, тобто у них падіння зростання, а ми впали, обвалилися. Дивуватися нічому. У нас існувала заборона на вивіз соняшнику, олії, пшениці, але ввозили курячі стегна, м’ясо. А що було зроблено з цінами на газ для хімічної галузі? Ринок українських міндобрив відданий росіянам. Багато принципових галузей «посаджено». Незалежно від світової кризи у нас були б свої проблеми. Світова криза лише наклалася на нашу. Рівень інфляції у вересні минулого року був 21%, а сьогодні був би вже 40%, але тільки через те, що у багатьох зарплати немає, низька купівельна спроможність, інфляція не так гостро відчувається. Але протягом року ціни на все тільки зросли і ні на що не знизилися. Потрібно проаналізувати стан справ, зробити висновки і почати діяти. Маю песимізм щодо виходу з кризи, з якої Європа вже виходить. У нас прем’єр іде на вибори, важелі впливу на економіку в її руках, і вживати непопулярні заходи вона буде. Це робить ситуацію більш скрутною, ніж у сусідів. — Ви небайдужі до долі нашого театру, який почав розтріскуватися. Що буде з театром, як зупинити цей процес? — Ми шукаємо варіанти виходу з цієї ситуації. Необхідно знизити рівень ґрунтових вод у центрі міста, розчистити річку Устю, за межами міста вона майже непроточна. Через це замість того, щоб відбирати воду з підземних горизонтів, річка додає туди води. На цей рік кошти не передбачені, на наступний необхідно передбачити кошти, запустити земснаряд, щоб в річці була течія і не було застою води. Ми з міським головою Володимиром Хомком обговорювати цю проблему, він звернувся в університет водного господарства — науковці будуть готувати свої пропозиції, ми їх розглянемо. — Я пенсіонерка з Рівного. Ви б подивилися, як люди мучаться в чергах за дешевим цукром, який з машин продають! Казали, що ціна на цукор скрізь зменшиться, але цього не сталося. Чи надовго вистачить дешевого державного цукру? — Якби цукру було в достатній кількості, то не були б такі ціни в магазинах. Його немає в достатній кількості й у держрезерві. У 2008 Кабмін ввів квотування на посіви буряку, тоді у виробництво цього продукту була закладена міна. Після запровадження квот виробники, щоб не ризикувати й не мати проблем із здаванням буряків на переробку, зменшили посівні площі. Що стосується цукрозаводів, то мають бути великі продуктивні економічні і високотехнологічні підприємства. Не страшно, якщо їх у Рівненській області залишиться 3-4, проблема в тому, що буряку немає. І тому й говорять зараз про необхідність ввезення цукру з тростини і самої тростини, щоб тут її переробляти. Це при тому, що колись Україна годувала цукром Європу, наші цукрозаводчики мали картинні галереї, виступали меценатами і піднімали культуру в Україні. Сьогодні цього немає. Дешевий цукор продається півтора місяця, але ціна на нього в торговельній мережі не знижується, навіть зростає. До мене кондитери й пекарі зверталися, щоб виділити їм цукор з держрезерву і таким чином буцімто знизити вартість хліба та кондитерських виробів. Але в ринкових умовах це не вплине на зниження кінцевої ціни. Той, хто одержить дешевий цукор, просто заробить не 1 копійку, як всі інші, а 1 гривню. Нехай краще люди куплять дешевий цукор і печуть що хочуть. Міліція тому й супроводжує машини з цукром з держрезерву, щоб він наліво не пішов. — Цього року вам виповнилося 50. Кажуть, цього літа ви почали стрибати з парашутом? — Цей спортивний клуб у Воронові трохи підтримуємо через обласний бюджет, але працює він лише за рахунок ентузіазму. Я вирішив поїхати, подивитися, як у них йдуть справи. Воронів — це диво, таких клубів в Україні залишилося усього кілька, інші зникли. А цей клуб зберігся завдяки ентузіазму Юрія Лісіцина, таких людей, як він, є небагато. Їм би ще підтримку, хоча б моральну. Він у Воронові змагання влаштовує, секції організовує, в яких діти займаються. Ось і в мене з’явилася думка стрибнути. Уперше я стрибнув у червні, на День Конституції. Удруге — на День незалежності. Мені дуже сподобалося, дуже гарні краєвиди, співати хочеться.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також