Мати студентки хотіла, щоб колишній чоловік щомісячно платив по 4 тисячі гривень аліментів.
Позивачка оскаржила до Рівненського апеляційного суду рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено її позов до колишнього чоловіка про стягнення аліментів на утримання дитини на час навчання, та стягнуто з відповідача на користь позивачки 1 500 гривень щомісячно до закінчення навчання їх спільної доньки в університеті, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Жінка просила стягувати з колишнього чоловіка 4 000 гривень щомісячно.
Апеляційний суд скаргу позивачки задоволив частково, повідомила пресслужба суду.
Батьками студентки-другокурсниці є позивачка і відповідач. Дівчина навчається на денній формі навчання та на платній основі.
До матеріалів справи долучені квитанції зі сплати за навчання.
Також суд встановив, що відповідач є самозайнятою особою та, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отримував дохід. Більше того, за відповідачем зареєстровано кілька транспортних засобів, останній — у червні 2022 року — марки Land Rover Range Rover.
Два вантажні автомобілі ще радянського виробництва відповідач на підставі договорів-купівлі-продажу у 2020 та 2022 роках перереєстрував на інших осіб.
Зважаючи на це, а також на норми чинного законодавства, зокрема — статтю 199 Сімейного кодексу України, яка передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що місцевий суд хоча й правильно встановив характер спірних відносин, що виникли між сторонами, однак помилився у визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача. Тому своїм рішенням змінив розмір аліментів, збільшивши їх із 1 500 гривень до 3 000, які відповідач зобов’язаний сплачувати до закінчення донькою навчання у вищому навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги норми, що захищають інтереси дитини, яка продовжує навчання і потребує фінансової підтримки, необхідної для її життєдіяльності, бо на період навчання вона немає самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися.
