Позивачка оскаржила до Рівненського апеляційного суду рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено її позов до колишнього чоловіка про стягнення аліментів на утримання дитини на час навчання, та стягнуто з відповідача на користь позивачки 1 500 гривень щомісячно до закінчення навчання їх спільної доньки в університеті, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Жінка просила стягувати з колишнього чоловіка 4 000 гривень щомісячно.
Апеляційний суд скаргу позивачки задоволив частково, повідомила пресслужба суду.
Батьками студентки-другокурсниці є позивачка і відповідач. Дівчина навчається на денній формі навчання та на платній основі.
До матеріалів справи долучені квитанції зі сплати за навчання.
Також суд встановив, що відповідач є самозайнятою особою та, згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отримував дохід. Більше того, за відповідачем зареєстровано кілька транспортних засобів, останній — у червні 2022 року — марки Land Rover Range Rover.
Два вантажні автомобілі ще радянського виробництва відповідач на підставі договорів-купівлі-продажу у 2020 та 2022 роках перереєстрував на інших осіб.
Зважаючи на це, а також на норми чинного законодавства, зокрема — статтю 199 Сімейного кодексу України, яка передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що місцевий суд хоча й правильно встановив характер спірних відносин, що виникли між сторонами, однак помилився у визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача. Тому своїм рішенням змінив розмір аліментів, збільшивши їх із 1 500 гривень до 3 000, які відповідач зобов’язаний сплачувати до закінчення донькою навчання у вищому навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
Приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги норми, що захищають інтереси дитини, яка продовжує навчання і потребує фінансової підтримки, необхідної для її життєдіяльності, бо на період навчання вона немає самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов’язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися.
