«Говорити про секс? Тсс, це ж непристойно. Просто мовчки виконуй подружній обов’язок і не думай надто багато». Такими настановами часто розпочинається та закінчується сексуальне виховання дівчат і хлопців. Як результат, у дорослому віці кожен отримує мінімум задоволення, безліч табу в голові та постійне картання себе за «неправильні думки». Але чи потрібно мовчати на цю тему? Відповіді, напевне, знають наші героїні.
Ольга, 51 рік
У моєму випадку всі проблеми пов’язані з вихованням. Батьки завжди сварили за будь-які натяки на інтимні теми та вважали, що промовлене вголос слово «секс» — ознака порочної людини. Так я виросла з жорсткими рамками в голові, а згодом зустріла чоловіка з аналогічним вихованням. Понад 20 років подружнього життя наш інтим виглядав так: вимкнене світло, почуття сорому й жодних емоцій в обох. Як то кажуть, відбули й забули. Усе змінилось приблизно в мої 45 років, коли через психологічну кризу я почала заглиблюватись усередину себе та знайомитись із собою ближче. Одного вечора вирішила сказати чоловікові все, що я думаю. Я говорила й плакала приблизно годину. А вкінці він обняв мене й сказав: «Нарешті хтось з нас це зробив». Виявляється, його теж тривожила ця тема, але він боявся розпочати. З того вечора ми дуже багато говоримо про нас і про секс, експериментуємо, навіть випробовуємо іграшки та лубриканти (https://eva.ua/024-12712-12714/intimnye-gel-smazki/). І ніколи не кохаємось у темряві.
Соломія, 36 років
Завжди була впевнена, що зі мною такого не станеться. Ще з підліткового віку в мене було гарне тіло, я любила його та себе. З чоловіком у сексі не було жодних проблем: гарна білизна, божевільні фантазії та розмови про найпотаємніші бажання. А потім у мене виникли проблеми з гормонами. Свої 34 роки я зустріла зі зайвою вагою, целюлітом, розтяжками та нестабільною психікою, а тому просто не могла показати чоловікові «оце». Носила лише об’ємний одяг, кричала у відповідь на будь-які дотики та зробила секс темою табу. Але мені дуже пощастило з чоловіком. Він кілька місяців терпів, наполегливо переконував мене у своєму коханні та змушував говорити про те, що відчуваю. Так поступово примирив мене з моїм тілом і навчив любити навіть свої недоліки. Зараз я повертаюсь у норму та точно знаю: нас врятувала розмова. Якби ми не вміли говорити про нас, про інтим і стосунки, все було б дуже погано.
Аліна, 26 років
Батьки, суспільство, школа — не знаю, що з цього вплинуло на мій світогляд. Але я ще з раннього віку точно знала, що секс — це погано, противно й узагалі зовсім не потрібно в житті. Такі переконання дуже сильно вплинули на моє життя. У мене було чимало нормальних стосунків з хлопцями, але щойно доходило до логічного етапу близькості, мене наче перемикало. Одного разу було навіть таке, що я зупинила хлопця, коли він уже був без футболки та зняв з мене сукню. Після такого «облому» стосунки припинялись. Деякі хотіли допомогти, намагались знайти підхід до мене, але я різко закривала цю тему. За кілька років я зрозуміла, що не хочу, аби ця проблема зруйнувала моє життя. Я переборола себе й пішла до психолога. Ми з’ясували, що причина ховається в нав’язаних мені рамках і змогли переконати мою підсвідомість, що секс — це нормально. Тепер я відчуваю, що готова до зустрічі з тим самим хлопцем.
Лікар-психолог Тася Осадча вважає, що розмови про секс є не менш важливими за сам процес. Для успішних стосунків треба говорити, що подобається вам, і щиро цікавитись бажаннями партнера. Замовчування невдоволення — це шлях до емоційного вибуху чи втрати потягу. Тож кохайтеся, розмовляйте та будьте щасливими.
