Офіцер з позивним «Сивий» отримав бронзову медаль з плавання у змаганнях «Ігри нескорених». У Києві завершилися національні «Ігри нескорених» — спортивні змагання, в яких беруть участь військовики, що отримали серйозні поранення під час бойових дій. Від Рівненщини в них брали участь шестеро: ветерани Володимир Буковський, Андрій Овсійчук, Сергій Пандрак, Андрій Усач та військовослужбовці Валентин Дерело і Сергій Улітенков. Сергій Пандрак у цих змаганнях виборов бронзову медаль. Тепер у нього є всі шанси у складі збірної України взяти участь у світових «Іграх нескорених», що відбуватимуться в Австралії.
Сергій Пандрак — герой АТО з позивним «Сивий», який дивом залишився живим, перебуваючи в зоні бойових дій:
— 13 серпня 2014 року в селищі міського типу Хрящувате Луганської області я отримав тяжке поранення. Шматок 122-ї міни відрізав мені ногу значно вище від коліна. Я переніс чотири складних операції та пройшов довгий шлях реабілітації, за час якої зміг стати на протез.
Сергій Пандрак — єдиний з шістьох спортсменів з Рівненської області, хто здобув перемогу у всеукраїнському етапі «Ігор нескорених». Він брав участь у двох видах змагань — плаванні й греблі на тренажері. І в змаганні з плавання за те, що подолав дистанцію 50 м за 45,91 секунду, отримав бронзову нагороду.
— Моя тренер Ольга Палюх каже, що це хороший результат, враховуючи те, що я зміг його досягти після фактично півтора місяця тренувань, — розповідає Сергій Пандрак. — А також те, що з пошуком місця для тренувань у Рівному виникали труднощі. По-перше, басейн на базі гуманітарної гімназії, де тренуються спортсмени з «Інваспорту», закрився з 27 квітня, оскільки він є комунальним, а централізоване гаряче водопостачання було припинене. По-друге, в місті, як виявилося, немає басейну, де можна тренуватися в запливі на 50 метрів. Мені надали безкоштовний абонемент у «Фітнес-порті», де я зміг продовжити тренування. Щоденно з 9-ї до 11-ї я плавав. За короткий час тренеру Ользі Палюх вдалося навчити мене техніки кроля та поставити дихання. Бо до цього стиль плавання у мене був «басівкутський».
Фінал «Ігор нескорених» має відбутися у вересні в австралійському місті Сідней. Туди поїдуть 19 збірних з усього світу, в тому числі українська. До складу команди увійде 15 учасників, яких відбере спеціальна комісія 1 червня. І хоча Сергій Пандрак отримав бронзову медаль, у нього є всі шанси потрапити якщо не до складу самої збірної, то в число резервістів. Адже при відборі буде враховуватися не лише результат перемоги, а й громадська робота, яку веде претендент. У рівненського ветерана є сильна мотивація потрапити на світові змагання.
— Після змагань у Києві мій внук написав мені повідомлення: «Дідко, ти реально крутий», — каже Сергій Пандрак. — Я хочу бути прикладом для своїх дітей та внуків. А ще — для поранених під час бойових дій військовиків. «Ігри нескорених» — шанс показати їм, що життя не закінчується після того, як втратив руку чи ногу. Треба продовжувати радіти кожній хвилині.
На жаль, велика кількість хлопців отримала страшні поранення. І понад тисяча уже покінчили життя самогубством. Так не повинно бути. Коли спілкуюся з пораненими, кажу їм: ти не втратив свою ногу або руку, ти віддав її головнокомандувачу — Богу. Це шлях, який треба пройти, і не можна здаватися.
Дарина Гузенкова.
