Літом, як правило, більшість добропорядних рівнян переймаються проблемами майбутнього працевлаштування своїх чад, а для цього гарячково підшуковують пристойний навчальний заклад. Вивчиться дитина, стане фахівцем своєї справи, знайде роботу і заслужить визнання за свій професіоналізм та старання. Для чоловіка, який правоохоронцям назвався Степаном Маковецьким, проблема вибору професії, як і вибору місця подальшого «підвищення кваліфікації», вже не стоїть. Обрав «Маковецький» свою професію і «дорогу до храму», яка довела його до лави підсудних.
…Того дня мало хто звернув увагу на незнайомця з рюкзаком, з вигляду більше схожого на волоцюгу. В селі Білів, що в Рівенському районі, біля місцевої церкви зібралось багато людей — сюди на престольне свято з’їхались не тільки священики, гості та добропорядні віруючі. Свято привабило і численних жебраків, які сподівались отримати щедру милостиню. Були там і ті, хто продавав церковні атрибути. До торговців святим крамом, вочевидь, і належав незнайомець, позаяк підходив до служителів церкви і зі свого рюкзака раз у раз діставав дві ікони, просячи за них всього шістдесят гривень. Справжня ціна ікон — вдвічі більша. Можливо, тому один з присутніх на празнику ченців піддався спокусі отримати так дешево дві святині, купив їх і одразу подарував місцевій монашці. Причепливий торговець, окрилений таким бізнесовим успіхом, наступним «клієнтом» обрав отця Василя, який того дня у своїй Миколаївській церкві в Клевані службу не правив, а теж приїхав у Білів. Підприємливий волоцюга підійшов до священика і запропонував купити великий позолочений хрест. Поглянувши на «товар», церковнослужитель відчув незрозумілу тривогу: йому видалося, що саме цей хрест йому добре знайомий, точнісінько такий був і в Миколаївській церкві — подарували його місцеві бізнесмени, щоб за спасіння їхніх душ святий отець молився. Отець Василь відігнав від себе роздуми, проте хреста не купив, а про підозрілого чоловіка розповів своєму старшому колезі, запитав, чи, бува, не варто викликати у Білів міліцію. — Не треба псувати людям свято, — почув у відповідь. Наступного дня, повернувшись у Клевань, отець Василь довідався про те, що в його церкві побували злодії. Сліди непроханих гостей виявив староста, який прийшов, щоб викосити траву на церковному подвір’ї. Головні двері у храмі були зіпсовані. Нижню частину дверей, на яких був вирізаний хрест, хтось виламав, а потім постарався прилаштувати до дверей так, щоб це було непомітно. Сторож сусідньої галантерейної фабрики розповів, що почув вночі якийсь стукіт, потім зчинили гавкіт місцеві пси. Він вийшов на вулицю, та нічого підозрілого не розгледів — скрізь була суцільна темрява. Слідчо-оперативна група, яка виїхала у Клевань, виявила, що з церкви зникли дві ікони, хрест, малі хрестики, які дають малюкам, та копійки з каси на суму до ста гривень. Злодій, очевидно, зайшов у вівтар, проте решту ікон не взяв, напевне, з огляду на їх великий розмір — такі ікони важко було б сховати і у простору сумку. Злочинець працював професійно — у рукавичках — і відбитків пальців не залишив. Оперативникам видалося підозрілим, що зловмисник з трьох дверей, які має ця майже стовікова церковна споруда, збудована ще в минулому столітті царськими солдатами, вибрав саме ті, які були найбільш «вразливими», тобто найменш укріпленими. Тому правоохоронці не виключали можливості того, що перед тим, як зважитись на крадіжку, він спершу ретельно оглянув храм. А зробив це, найвірогідніше, під час служби. Люди звикли не звертати уваги на сторонніх відвідувачів, які приходять під церкву просити милостиню, отож заховатись серед жебраків легко будь-кому. — Матушка раділа, що злочинець не взяв ікону Миколи Чудотворця, на честь якого названа наша церква. Отець Василь молився, щоб міліція знайшла та повернула храму ікони та хреста, касир молилась, щоб гроші з каси повернулись, — розповіла кореспонденту «РВ» Ольга Михайлівна, яка майже два десятиліття стежить за тим, щоб у Миколаївській церкві було завжди чисто та затишно. У цей час міліція вже затримала злодія на залізничному вокзалі у Рівному, ще б трохи і він залишив би Рівенщину. Чоловік викликав підозру у правоохоронців своєю поведінкою, а потім ще й відмовився пред’явити міліціонерам документи. — У затриманого знайшли Євангеліє, Біблії, ікони, срібні та алюмінієві хрестики. Він видавав себе за недоумкуватого, потім вигадав, що речі йому «подарували добрі люди», та врешті-решт зізнався, що причетний до крадіжок з церков, — розповів «РВ» прокурор Рівенського району Григорій Безлесюк. Затриманого відправили в приймальник-розподільник для волоцюг, адже його особа достеменно не встановлена. Він назвався Степаном Маковецьким, каже, що йому 48 років, і стверджує, що відбував покарання за церковні крадіжки в Росії, тепер повертався додому у Львівську область, а дорогою вирішив професійним оком «подивитись» на місцеві церкви. І оглянув — Маковецького перевіряють на причетність до скоєння крадіжок з інших церков на Рівенщині. Вже відомо, що Степан обікрав Клеванську та Антопопільську церкви у Рівенському районі, церкву в селі Верхів Острозького району та одну з церков у Рівному. Із ЦГЗ УМВСУ повідомили, що генерал-майора Михайла Цимбалюка здивував цинізм затриманого і в нього склалось враження, що злодію було однаковісінько, що скоїти — залізти в кишеню перехожого чи осквернити церкви. Правоохоронці також сподіваються, що зібраних доказів буде достатньо, щоб суворо покарати Маковецького, і найближчі п’ять-десять років рівенським церквам цей «професіонал» не загрожуватиме.
