Рівнянка звернулася до туристичної фірми та замовила 10-денний індивідуальний тур до Великобританії. Жінка сплатила за це близько 50 000 гривень та отримала товарний чек із переліком послуг. Оскільки їй було відмовлено у відкритті туристичної візи, послуги турфірма не надала, повернувши клієнтці частину сплачених нею коштів. І жінка звернулась до суду, адже туристи мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Це трапилось ще у березні 2016 року. Маючи перед клієнткою заборгованість, туроператор погашати її не поспішав. Це стало підставою для звернення клієнтки з позовом про повернення коштів у зв’язку з ненаданням послуг до місцевого суду. Суд першої інстанції її позов задовольнив.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся представник турфірми. Просив оскаржуване судове рішення скасувати.
Пресслужба Рівненського апеляційного суду повідомила РВ, що апеляційну скаргу турфірми відхилено.
— Частиною першою та другою статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх обов’язків туроператор, турагент, інші суб’єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства, — роз’яснила суддя-спікер Рівненського апеляційного суду Надія Ковальчук. — Розмір майнової відповідальності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. І хоча в цьому випадку договір між клієнтом і туроператорм укладено не було, а здійснення такого правочину відтерміновувавалось самим турагентом, відповідно до ч.1 ст. 218 Цивільного Кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів встановила факт сплати позивачкою суми, заявленої відповідачем, без укладення договору. Це підтверджується платіжними документами, а також визнано обома сторонами.
Більше того, відповідач, дізнавшись, що позивачу відмовлено у відкритті візи до Великобританії, не повідомив про це її завчасно, щоб вона могла скористатись правом відмовитись від виконання договору.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до переконання про законність та обґрунтованість стягнення місцевим судом неповернутих позивачеві коштів за ненадані туристичні послуги, а також документально підтверджених витрат на правничу допомогу й судового збору, та відмовив представникові туроператора у задоволенні апеляційної скарги.
