Події весни 2011-го на тихоокеанському узбережжі Японії потрясли все цивілізоване людство. Світ затамував подих: як таке могло статися у такій технологічно розвиненій країні, як Японія? І як же тоді йдуть справи у нас, в Рівному, що розташоване між двома атомними електростанціями? Чи не зріє новий Чорнобиль?
По відношенню до Фукусіми, де сталася аварія на АЕС, тепер використовується слово «криза», насамперед — японської концепції безпеки, що переросла у світову кризу довіри до атомної енергетики. Німеччина, щоб заспокоїти громадську думку, терміново зупинила сім ядерних блоків, щоправда, один з них мав бути виведений з експлуатації через закінчення ресурсу, а решта — реактори типу як на Фукусімі. Деякі інші країни для вжиття заходів з недопущення повторення подібних сценаріїв у себе провели власне розслідування. Наприклад, Швейцарія, що займає площу трохи більше території Криму з населенням 7 мільйонів людей має 6 працюючих атомних блоків. Для цієї країни, розташованої у самому центрі Європи, розібратися, що сталося в Японії — це нагальна необхідність забезпечення державної безпеки, а не питання громадської думки. Швейцарський інспекторат ENSI проаналізував всю доступну інформацію і відкинувши політичну коректність, заявив, що корінною причиною катастрофи на Фукусімі є людські помилки й організаційні фактори. Аналітики з ENSI знайшли 22 причини, що призвели до цього. Місія МАГАТЕ у 2004 році (автор брав участь у цій місії як експерт з експлуатації) виявила серйозні недоліки в галузі культури безпеки на одній з АЕС компанії Токіо-Денрьоку — там не проводилося вивчення досвіду експлуатації зарубіжних АЕС. Персонал станції нічого не зміг розповісти про аварії на Три-Майл-Айленд (США) і в Чорнобилі. Менеджери компанії пояснювали це тим, що в Японії події подібного масштабу неможливі. Наслідком стало те, що на японських АЕС відсутні інструкції, як діяти персоналу у складних аварійних ситуаціях. І коли цунамі вивело з ладу всі системи безпеки, персонал просто не знав, що робити. В умовах втрати телефонного зв’язку, руйнування доріг і загальної паніки це відіграло фатальну роль. Крім того, компанія-власник АЕС Фукусіма-1 у 2010 році приступила до реалізації програми зниження витрат, в рамках якої були значно зменшені витрати на модернізацію. Під «скорочення» потрапили і трубопроводи, через які здійснюється розхолодження реакторів. Під час землетрусу, що тривав 90 секунд, трубопроводи розхолоджування реактора були пошкоджені. Уряд Японії представив МАГАТЕ доповідь на 750 сторінках про те, що ж сталося на Фукусімі. Японці знайшли в собі мужність розповісти світу про свої помилки, і багато чого з того, що сталося, було пояснено. Важко однак зрозуміти, чому японці не звернули увагу на те, що вздовж узбережжя, на якому розташована АЕС, ще з 869-го року стоїть кількасот каменів з красномовним попередженням: «Не стій перед цим каменем», «Після землетрусу бійся цунамі». Напевне, нам ніколи до кінця не зрозуміти японців. Сучасна Японія — це країна корпорацій (кейрецу). Державний устрій, закони та спосіб життя японця покликані забезпечувати сприятливі умови для функціонування кейрецу. Ця обставина і проявилася в перші дні після катастрофи, коли ніхто нічого не міг зрозуміти. Багата компанія-власник АЕС Фукусіма-1 і лояльний до неї інспекторат навмисно занижували масштаби катастрофи і вводили в оману уряд. Україна має досвід, яким може поділитися не лише з японцями. Організаційна структура управління галуззю у нас проста і зрозуміла, відповідальність за ядерну безпеку несе керівник експлуатуючої організації, президент компанії «Енергоатом» Юрій Недашковський. Директор кожної атомної станції несе особисту відповідальність за безпеку на майданчику АЕС. Ніде в світі не вкладають стільки коштів в модернізацію атомної енергетики, як в Україні. У жовтні закінчується проведення стрес-тестів енергоблоків на стійкість до екстремальних впливів, і якщо буде необхідно, до програми модернізації буде внесено зміни. За 15 років існування компанії «Енергоатом» на українських АЕС було проведено 9 партнерських перевірок Всесвітньої організації експлуатаційників АЕС, 8 місій МАГАТЕ. Рівень безпеки українських атомних станцій незмінно оцінювався як високий. Для порівняння — за весь час існування ядерної енергетики Японії при 60 працюючих реакторах місії МАГАТЕ запрошували лише двічі, тобто політика ізоляціонізму ніколи не приводила ні до чого хорошого. На думку міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, українська атомна галузь за технічним рівнем, рівнем безпеки і професійним рівнем наших спеціалістів входить в п’ятірку провідних країн світу, враховуючи також досвід Чорнобиля і тих заходів, які були реалізовані після цього. «Після аварії в Японії у нас пройшло кілька комісій МАГАТЕ, і ми далі підвищуємо рівень технічної безпеки наших станцій, враховуючи, що світ йде по шляху ядерної енергії. У безпеку вкладаються колосальні кошти, — зауважив Юрій Бойко. — Деяким країнам, дивлячись, як ми працюємо, потрібно ще у нас вчитися». Звичайно, в атомній енергетиці України є проблеми, адже безпека — це не стан, а процес. Усього в світі працює 433 енергетичних ядерних реактори у 31 країні. В Україні експлуатується 15 атомних блоків.
