Восьмого листопада у Рівному попрощаються із 37-річним Тарасом Давидюком, життя якого обірвалось 3 листопада внаслідок атаки ворожого дрона камікадзе поблизу населеного пункту Роботине у Запорізькій області.
- На сьогодні немає і не може бути важливіших справ, ніж війна. І це мають зрозуміти всі. І не лише зрозуміти, але й діяти відповідно, - такими були слова в одному з крайніх дописів, які зробив на своїй сторінці у соціальних мережах мужній захисник, Герой Тарас Давидюк. Щирий патріот, мудрий наставник, відданий батьківщині воїн – саме таким в серцях рідних та близьких, знайомих та друзів назавжди залишиться наш захисник, який віддав найцінніше – власне життя за те, щоб Україна була незалежною та суверенною державою.
Корінний рівнянин Тарас Давидюк народився 28 серпня 1986 року. Вищу освіту здобув у Острозькій академії, отримав фах політолога. А за покликанням Тарас став вчителем історії та журналістом. Він хотів доносити правду про історію нашої країни, про боротьбу, а також доносити правдиву інформацію про події в країні та рідному місті через ЗМІ. Вмів знайти підхід до кожного, тому вміло передавав свої знання підростаючому поколінню та навчав їх любові до рідної країни.
Захисник добре відомий усій патріотичній спільноті Рівненщини, адже ще зі студентських років був активним в різних патріотичних організаціях. З 2002 року у громадському русі. Був членом «Молодого Руху». У 2005-2012 роках – голова обласної організації та член Центрального Проводу «Молодіжного Націоналістичного Конгресу». Був також голою рівненської обласної організації «Активна молодь».
Взимку 2013-2014 років Тарас був добровольцем в 15-ій «МНК-івській», 14-ій «пластовій» сотнях Самооборони Майдану. З початком російсько-української війни служив у добровольчому батальйоні «Гарпун», де служило багато пластунів. Опісля продовжив службу в одному з окремих розвідувальних батальйонів ЗСУ. Додому повернувся лише весною 2019 року. Саме у цьому році починає свою діяльність “Горинь.інфо”, де Тарас працював головним редактором.
Повномасштабне вторгнення змусило Тараса знову взяти до рук зброю, бо він не міг інакше, не міг сидіти вдома, розуміючи, що ворог підступно руйнує і загарбує його рідну землю. Крайні місяці воював у 14-го окремому полку, разом зі своїми побратимами ще з «Гарпуна».
29-ого вересня, повертаючись з навчання в Польщі, він заручився із київською пластункою Тетяною Лущенко і знову повернувся на фронт. Проте, на жаль, цього разу востаннє… Його мрії про родину та щасливе сімейне життя не дано здійснитися через війну…
- Він був закоханим у гори, а ще був надзвичайним правдолюбом. Чесний, впертий та вірний своїм словам і Батьківщині, яку захищав, - саме таким в серцях людей навічно залишиться солдат Тарас Давидюк, якого завтра проведемо в останню земну дорогу.
Восьмого листопада о 10.00 з Тарасом давидюком прощатимуться на Майдані Незалежності
10:50 - піша хода з майдану до Свято-Покровського кафедрального собору
11:20 - похорон та громадська панахида у соборі
12:20 - перехід до місця поховання на кладовищі Грабник поряд із членами родини
