— Чи не зменшився потік пацієнтів у відділення у зв’язку з пандемією?
— У відділенні, розрахованому на 60 ліжок, ми провели понад 900 операцій минулого року. Зазвичай проводимо не менше 1200. При тому, що була дуже непроста ситуація з коронавірусом і тестами, наше відділення було одним з небагатьох, які не закрилися і продовжували надавати допомогу людям. Оперуємо весь спектр ушкоджень — від мізинця на стопі до мізинця на руці.
— Кажуть, що травматологія в регіонах і на Рівненщині зокрема вийшла на якісно вищий рівень. В Україну приїздять оперуватися іноземці. Чи приїздять до вас?
— Я є дійсним національним викладачем Міжнародної асоціації остеосинтезу зі штаб-квартирою в Давосі. Всі лікарі у відділенні змогли пройти навчання і практику при цій асоціації. Тому упевнено можна сказати, що працюємо за світовими і європейськими стандартами надання допомоги при травматології. Це насправді дуже важко робити через можливості лікарень. Доводилося оперувати й іноземців, але говорити про медичний туризм в Рівному поки рано.
— Які операції з тих, що проводите, є найскладнішими?
— Робимо надзвичайно складні операції на тазу. Бо ці ушкодження вкрай важкі. Їх отримують в основному в ДТП чи при падінні з великої висоти. Це переважно кататравма. Таз має складну геометричну форму, і там дуже багато структур, які не хотілося б зачепити під час операції — внутрішні органи, спинний мозок. При переломах кісток таза він скріплюється спеціальними гвинтами, які треба протягнути через невелику товщину кістки. При тому всьому потрібно, щоб операція була якомога менш травматичною. В закритому режимі виводимо фрагменти, стараємося добре зафіксувати ушкоджені елементи під контролем рентгену. Гвинт залишається в кістці назавжди. Це насправді ювелірна робота. Проте навіть і палець скласти — ювелірна робота, як і вся хірургія загалом.
Окрім того, у відділенні ми виконуємо стандартні операції, дуже часто з елементами кісткової пластики. Наприклад, недавно до нас потрапив пацієнт, в якого стопа і гомілкова кістка були роздроблені — він скочив з висоти четвертого поверху. Ми за рахунок кісткової пластики повернули йому можливість ходити. Правда, операція тривала понад 6 годин.
— Що впливає на вартість операції?
— Не останню роль відіграють матеріали для фіксації. Адже можна поставити, умовно кажучи, дешеву пластину, яка є нерозмагніченою. За два роки таку треба видаляти. А можна обрати високоякісну, але разом з тим і розмагнічену, і набагато надійнішу. Є пластини сталеві і титанові, це сплав. Важливо, щоб він був розмагнічений. Бо тоді можна робити МРТ та електропроцедури, не видаляючи пластини. Хоча навіть при тому, що метал буде розмагнічений, немає гарантії, що металодетектори в аеропорту не зреагують. Пригадується, що наш лікар, якому я ставив пластини, в Борисполі пройшов рамки легко, а в аеропорту європейської країни «задзвенів».
— Як лікар з великим досвідом ви стикалися із вкрай важкими випадками. Можете пригадати один з таких?
— Був пацієнт із 17 переломами. У нього було поламане все, крім лівої руки. Він поступив після ДТП, його збила машина. Житель Обарова. Насправді успіх операцій залежить не тільки від лікарів у таких випадках, а від того, як спрацювала швидка допомога, як спрацювало приймальне відділення, реанімація, нейрохірурги, тобто ціла команда. Ми свою роботу зробили дуже добре. Провели тоді близько десяти операцій. Ми склали його докупи, і він повернувся до майже повноцінного життя — у сім’ю, в роботу. Але через 12 років його збила машина, коли він їхав на велосипеді. І вже того разу він цього не пережив.
— Але, мабуть, не лише негативні моменти згадуються…
— Так, звичайно. Приємно, коли людина просто приходить і дякує. Я не кажу про матеріальні цінності. Не виходить з думки одна старенька пацієнтка, яка під час війни втратила ліву руку, і зламала праву руку. Ми тоді гарно спрацювали, через три дні вона вже стояла в мене в кабінеті з гіпсом і давала три мандаринки зі словами вдячності.
Спілкувалася Дарина Гузенкова.
