Коли відходять емоції і люди залишаються наодинці з холодним розумом, вони починають дивитися на світ інакше. Так трапилося і з українською євроінтеграцією, яка потребує паузи, розуміючи, що в економічному плані Україна не настільки сильна, аби нехтувати як Заходом, так і Сходом.
Сьогодні для більшості громадян України нагальним питанням залишається наш шлях до Європи. Суспільство хоче знати, як розуміти постанову Кабінету Міністрів щодо призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію та чого очікувати від манливих обріїв майбутнього. Шукаючи відповіді на дані запитання, автор вирішив відкинути емоції і керуватися тільки фактами. А факти — ця дуже вперта річ, говорять наступне. Проблема зовнішньополітичного вибору для України — таке ж суттєве питання, як і національна ідентичність та боротьба за незалежність. Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Павло Скоропадський, Михайло Грушевський — всі вони так чи інакше опинялися на роздоріжжі, коли справа стосувалася банального питання: "З ким ви, хлопці?". Так вже склалося історично, що сусідам України ніколи не спадало на думку, що наша держава може бути і ні з ким, а сама обирати власний шлях. Причина такого ставлення — вкрай вигідне геополітичне положення, що століттями бентежить свідомість сильних світу цього. Тому весь час нам потрібно обирати між Сходом та Заходом, відчуваючи тиск та підступність так званих "партнерів". І перших збитків зазнає вітчизняна економіка, а за нею і вся держава з її громадянами. Інший факт — нещирість як Сходу, так і Заходу щодо України. Сьогодні наша держава опинилася у патовій ситуації. З одного боку, шалено тисне Росія, яка цинічно задіяла усю свою велич та міць задля безпрецедентного шантажу, що не має аналогів на пострадянському просторі. З іншого боку, ми бачимо мовчання Європи, яка наголошує тільки на виконанні власних вимог, забувши про фінансові гарантії задля мінімізації економічних ризиків внаслідок політики офіційної Москви щодо офіційного Києва. Експерти впевнені, що Європейський Союз повинен був запропонувати Україні фінансову допомогу на модернізацію системи державного управління та виробничих потужностей українських підприємств, щоб наша продукція була конкурентною на ринках країн ЄС. Крім того, Європа спільно з Україною мала розробити програму реформ, яку підтримали б Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, залучити інші інституції, які могли б надати Україні фінансову і економічну підтримку. Такий діалог і співпраця повинні були стати головною метою. Проблема виборчого правосуддя могла бути лише одним із завдань місії. Проте Кокс і Кваснєвський занадто захопилися питанням Тимошенко і зовсім не чули закликів уряду вирішити доленосне для 45 мільйонів українців питання стабільності і розвитку економіки. Фактично у короткостроковій та середньостроковій перспективі ризики для України Європа взагалі не розглядала. Інакше чому нам не запропонували хоча б половину тих умов, за яких відбувалася інтеграція тієї ж Польщі чи Угорщини, коли ЄС компенсувала усі фінансові втрати цих країнах? Не будемо забувати, що ані Польща, а ні Угорщина не піддавалися тому тиску, тягар якого наразі лежить на Україні. На думку експертів Михайла Погребінського та Вадима Карасьова, хоча підписання Угоди про асоціацію з ЄС і відтерміновується, сама євроінтеграція продовжується. Приблизно такої ж думки дотримується єврокомісар Штефан Фюле, котрий заявив, що Президент України продовжує розпочатий євроінтеграційний курс. І тому пауза — це можливість для Європи дати чесну відповідь на запитання, чи дійсно їй потрібна Україну і чи готова вона, окрім декларацій та гучних заяв, надати конкретну допомогу, аби разом завалити нахабного російського ведмедя, що пре напролом, не помічаючи на своєму шляху жодної перешкоди.
