У Південно-Африканській Республіці вже два місяці перебувають 17 українців, які не можуть повернутися на Батьківщину через карантин. Їм не має на що жити, але українська влада не може організувати репатріаційні рейси. Серед них – і 27-річна жителька Здолбунова Олександра Алексейчук.
Свого часу жінка одружилася із громадянином ПАР і прилетіла до нього. Ще 29 березня мала вилетіти назад в Україну, проте не змогла.
- Я не знала, що в Україні така ситуація з коронавірусом, що країну закривають на карантин, бо не слідкувала за новинами, - пояснює здолбунівчанка. – Виявляється, нам дали три дні, щоб ми покинули країну, організували перельоти. Коли я про це вже дізналася, то було надто пізно. Тож і застрягла тут разом з іншими українцями. Нам запропонували рейси на 9 і 12 травня з ПАР до Мінська. Проте вартість квитка 3500 доларів, три пересадки плюс дорога на таксі протягом 11 годин з Мінська до Києва. Я – вагітна, на сьомому місяці. Мені така дорога була просто не під силу, не кажучи вже про фінансово непід’ємну суму.
Олександра Алексейчук разом з чоловіком планувала переїхати на постійне місце проживання в Україну, на Рівненщину. Тут і народжувати хотіла, адже у ПАР пологи коштуватимуть сім’ї на наші гроші понад 80 тисяч гривень, оскільки ні вона, ні її чоловік не мають медичної страховки.
- Я виходила заміж не за багатого чоловіка, ми просто не маємо такої суми, - зізнається Олександра. – Тим більше чоловік, який працює на круїзних лайнерах, зараз через карантин – без роботи. Мені народжувати вже зовсім скоро, крайній термін, коли мене ще допустить гінеколог на борт літака - 4 тижні. Проте у консульстві України допомогти не можуть. Кажуть що не мають можливості на міжнародному рівні організувати репатріаційний рейс. Яка несправедливість! Адже з Шанхаю, Філіппін та інших країн такі рейси організували! Чому не можна домовитись, щоб, наприклад, літак Turkish Airlines забрав нас і доправив до Києва?
За словами здолбунівчанки, їх тут таких 17 людей – яким терміново потрібно повертатися в Україну. Вони надіслали відкритий лист Міністрові закордонних справ України з прохання про допомогу. Серед українців, що залишились в Африці: жінка з хронічним захворюванням (придбати ліки без рецепту – неможливо); мама з річним немовлям на руках, яке вже двічі хворіло; хлопець, який не отримав зарплатню від місцевого роботодавця і вже не має за що жити. У більшості українців візи давно протерміновані, живуть вони на останні кошти.
