"У бюджеті на потреби освіти виділено 6,1% ВВП. Це ледь покриє зарплати вчителям і викладачам вищих навчальних закладів, але не вистачить на премії, наукові розробки та утримання навчальних баз. Причому навіть ці суми витрачаються неефективно, про що свідчать постійні корупційні скандали в освітньому відомстві. Грошей бракує, кількість шкіл постійно скорочується, кількість комерційних навчальних закладів зростає", — наводить аргументи народний депутат України Петро Симоненко, розповідаючи під час зустрічі із журналістами про стан освітньої галузі.
Загалом, з погляду держави, система освіти у нас недорога. А от для батьків все не так. Журналісти неодноразово підраховували, скільки коштує відправити дитину до школи. Тільки обов'язковий мінімум — форма, ранець, письмове приладдя обійдеться в Києві у 3-4 тисячі гривень, в регіонах — трохи менше. Це при тому, що середня зарплата по країні — 3,4 тисячі. Плюс "вступний внесок", що сягає 5 тисяч гривень, і щомісячні внески у фонд класу, школи і на подарунки вчителям. У кращому разі навчання в "безкоштовній" школі однієї дитини з'їдає 10% сімейного бюджету, а на практиці більшість наших громадян отримують зарплату нижчу від середньої. У вищих навчальних закладах ситуація не краща, але там головна стаття витрат — корупція, стверджує народний депутат. Система зовнішнього тестування різко знизила рівень знань абітурієнтів — адже їм треба готуватися до тестів, які вимагають знання "правильних" відповідей, а не предмета, і, водночас, зовсім не протидіють корупції, про що свідчить недавній арешт за хабар керівника одного з київських вищих навчальних закладів. Так само продаються заліки, іспити, курсові та дипломні роботи. Зрештою — й дипломи. Тобто освіта стає все менш доступною, а якість її знижується. Фактично, система освіти служить не поширенню знань, підготовці людей до виробничої діяльності, а отриманню прибутків з державного ресурсу. Як змінити ситуацію у сфері освіти? Безумовно, разовими заходами тут не відбудешся. Головна проблема полягає в тому, що ринковою у нас стала не тільки економіка, а й усе суспільство — все продається і купується. Цю хворобу доведеться лікувати довго. При нинішній владі неможливо, мабуть, підвищити видатки на освіту до прийнятних розмірів. І справа навіть не у відсотках, а в доходах бюджету — доти, доки прибутки від роботи підприємств базових галузей будуть іти в офшори, поки прибутки олігархів будуть ховатися від оподаткування, бюджет залишиться напівпорожній. Народний депутат розповів, що подано 12 законопроектів, тією чи іншою мірою пов'язаних з питаннями освіти. Насамперед це закони, спрямовані на відновлення наукового потенціалу країни — про переведення економіки України на інноваційну модель розвитку, про підтримку наукоємних галузей, про державні гарантії розвитку науки. "Чому я починаю саме з цих проектів? Це очевидно. Відновлення системи освіти має починатися з появи державного, а потім і соціального замовлення на освічених людей, — пояснює Петро Симоненко. — Необхідно відновити потребу в грамотних людях, потреба спричинить повагу, а повага — бажання отримати освіту і бажання ділитися знаннями". Друга група законопроектів спрямована на відновлення мережі дошкільних установ, дитячих садків і ясел, відродження професійно-технічної освіти. Метою третьої групи законопроектів є посилення соціального захисту педагогічних працівників. "Ми запропонували два законопроекти, один з яких передбачає посилення соціального захисту педагогічних працівників, які працюють на селі. Він був розглянутий Верховною Радою, але підтриманий не був", — розповів Петро Симоненко і додав, що буде домагатся його прийняття в подальшому. "Думаю, ближче до виборів буржуазні депутати згадають про виборців, і це дасть шанс на проходження багатьох важливих законопроектів", — заявив Петро Симоненко.
