Вулицями Вараша курсує дивовижний електромобіль (ФОТО)

3007 0

Ми у соцмережах:

Вулицями Вараша курсує дивовижний електромобіль (ФОТО)

Інженер РАЕС Андрій Буткевич сконструював для себе екологічний автомобіль. Тепер їздить ним на закупи. Каже, дозволити собі такий може не кожний, але згодом він окупиться.

Про це пише видання Володимирець  CITY.

– Я їздив звичайним велосипедом дуже часто, – ділиться Андрій Буткевич, – але у дощову погоду це було незручно. Тож шукав якоїсь альтернативи: читав спеціалізовані форуми, моніторив Ютуб, хто що робить, що створює. Ось так знайшов іспанський проєкт, який став прототипом для нас. Форму, ідею ми запозичили у них. Я написав іспанцям листа, але вони не відповіли. Ну, то я зрозумів, що все добре, можна працювати. Креслення вже робили самі. Звісно, ми не винахідники даного проєкту, а конструктори. Хоча багато вузлів придумали самі.

Чоловік розповідає, що над проєктом працювало багато людей. Хтось був в основному складі команди, бо працював над конструюванням велоелектромобіля безпосередньо, та є ті, хто допомагав ідеями, порадами, консультаціями.

Мої домашні вірили в мене від початку – я дуже вдячний їм за це, особливо дружині. Завдяки підтримці рідних та команди я і завершив цей проєкт. Як і будь-де, був і скептицизм. Але я не надто на таких зважав, бо ж таки у будь-якій темі потрібно розбиратися, аби робити якісь категоричні висновки. В електротранспорту є свої переваги.

Андрій Буткевич – інженер у галузі електроніки і телекомунікацій, тому за електроніку взагалі не хвилювався: знав, що електрокар запуститься, бо ж був уже досвід. Переживав за інше: чи вистачить потужності у двигуна, батареї, чи достатньо міцна конструкція, аби кудись довезти. І хоча встановили електродвигун такий за характеристиками, як у іспанців, але ж таки одна справа – бачити все на картинці, а інша – конструювати і випробовувати все самому.

Спочатку разом з командою склали корпус, потім виїхали. Вже згодом фарбували. Пан Андрій розповідає, що це все творчий процес. Бо міг виїхати на ринок, побачити, що щось не так, приїхати, розібрати – і все, електрокар вже не на ходу. Бо весь час щось допрацьовували. Адже у процесі тестування це таки простіше, аніж потім розбирати вже повністю складену машину, аби щось замінити чи додати.

Андрій Буткевич зізнається, що на дорозі, коли вперше виїхав велоелектрокаром у Вараш, трохи хвилювався: бо ж швидкість невелика, аби не заважати автомобілям. Але потім побачив, що водії адекватно ставляться.

– Звісно, і тоді оглядалися, і зараз теж буває. Спочатку так оглядалися на мене, що я за них хвилювався, аби дивилися на дорогу. Вперше коли приїхав до Вараша, пішов на ринок, приходжу – а біля електрокара вже купа людей стоїть, розглядають, фотографують. Такий ажіотаж був шалений! Розпитували, що і до чого. Але тоді він був ще не фарбований, просто полакований. А тільки пофарбував, поїхав у дощ у неділю у маркет – і вже бігом фото з’явилися у соцмережі. І закрутилося. Найбільше, певно, розуміють і оцінюють мене велосипедисти, які їдуть в дощ. Дивляться на мене і показують мені великий палець – що їм подобається такий транспорт.

Поки із хлопцями закінчували проєкт із веломобілем, то паралельно зібрали ще один електровелосипед – на ньому вже можна розігнатися до 55 км/год. А на конструювання веломобіля витратили більше 1000 доларів. Андрій каже, що то як два електровелосипеди, навіть більше. Але якщо взяти звичайний автомобіль, то це значно дешевше. Особливо якщо порахувати ще й його обслуговування. У порівнянні веломобіль ще дуже дешевий транспорт.

– Ясно, що електротранспорт – це не панацея, – роздумує чоловік. – Якщо всі перейдуть на такий, то нам варто обрати ще й зелену електроенергію на все це. Але двигун тут таки простіший. Там два підшипники і котушки всередині. І все, що зношується – це підшипники, які легко міняються. Є ще магніти, але навіть не знаю, через скільки років вони розмагнітяться, зараз це не враховуємо. Тобто двигун не як автомобільний – не треба міняти масло, фільтри, ремені. Тут головний ресурс – це батарея, акумулятор. Тут є ще і сонячні панелі, але їх потужність дуже маленька. Вони лише для того, аби приїхати на роботу, поставити на сонці веломобіль, він до вечора зарядився – і ти назад приїхав. Можна швидко зарядити від розетки. І все залежить від батарей. Я не знаю, який точно резерв у моїх батарей, як заявляють виробники, то 20 тисяч циклів «заряд-розряд». Цього вистачить точно на десять років. А так що тут ще міняти? Гума стирається. Дерево дешевий матеріал. Тож навіть якщо буде потреба щось замінити, то це зробити можна швидко і за невеликі кошти.

Андрій Буткевич розповідає, що веломобіль тестували так: 2 пасажири сідали, закидали багажник речами і їхали. На повному ходу влетіли в ямку, але, на щастя, все добре, тож умовний краш-тест транспорт пройшов.

– Ми розраховували, що можна буде везти 2 пасажири і вантаж. Питання в іншому. Коли я їду сам, то двигуна вистачає. Коли ж пасажирів двоє, то веломобіль їздить, але під круту гору вже важко. Тому треба допомагати велопедалями. В іспанців були зроблені такі ще і для пасажира. Ну чого йому просто так сидіти? Тож після цих інтерв’ю я розумію, що і собі треба вже такі доробити.

Андрій розповідає, що іспанці, у яких і підглянули проєкт веломобіля, продавали сконструйовані машини по 5-6 тисяч євро. Але після коронавірусу припинили виробництво і продавали свій проєкт.

– Це трохи насторожує, – роздумує чоловік. – Бо ніби все було добре, а потім не вийшло. Тому кинути основну роботу і перейти до творчої майстерні я не готовий, буду суміщати. Та й купівельна спроможність в українців значно нижча, ніж в іспанців. Скажу ще, що електрокари можуть собі дозволити лише багаті люди. Душею і я в цій категорії (сміється – авт.). Бо ж це класно, коли ти заходиш в гараж і думаєш: на чому ж мені їхати сьогодні на роботу? На бензині чи електриці? Звісно, на електрокар треба спочатку витратитися, але згодом це окупиться. По місту кататися – одне задоволення. До Білого озера і назад, звісно, ще не заїду. Але мої акумулятори можуть дуже швидко заряджатися: пів години – і все. Якраз на це я робив ставку: от їхатиму в Сарни, проїхав трохи, поставив на зарядку – і далі поїхав.

Нині Андрій Буткевич постійно щось удосконалює у веломобілі, аби випробувати його нові можливості. Каже, що має ще багато різних ідей, але поки не готовий про них розповідати. Свій перший веломобіль продавати не збирається, але усім замовникам радо відповість.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також