Надія Іванівна в житті побачила всякого. Чоловіка-військового поховала багато років тому і не уявляє, як зводила б кінці з кінцями на пенсію в 150 гривень, якби не діти. Але в один «чудовий» день у її квартирі задзвенів телефон. Чемний чоловічий голос на тому кінці дроту вимовив скоромовкою: «Здрастуйте! Надіє Іванівно, ви стали переможцем конкурсу і виграли пральну машину! Можете одержати приз».
Надія Іванівна в житті побачила всякого. Чоловіка-військового поховала багато років тому і не уявляє, як зводила б кінці з кінцями на пенсію в 150 гривень, якби не діти. Але в один «чудовий» день у її квартирі задзвенів телефон. Чемний чоловічий голос на тому кінці дроту вимовив скоромовкою: «Здрастуйте! Надіє Іванівно, ви стали переможцем конкурсу і виграли пральну машину! Можете одержати приз». Звісно, спочатку жінка не повірила улесливому голосу, мовляв, ви, напевно, помилилися: я не брала участь в акціях. Проте голос наполегливо переконував: «Ви і тільки ви — переможець, от у нас ваша адреса записана, номер телефону. Давайте свої паспортні дані». Дала... Незабаром виявилося, що для участі в розіграші потрібно обов’язково купити парогенератор за... 580 гривень. Довго не погоджувалася. Але засновники акції не вгамовувалися декілька днів: умовляли, радили позичити грошей, адже шанс виграти пральну машину з’являється не щодня. Так і зробила — влізла в борги. Третього березня відбулася зустріч. Дівчина, яка приїхала на угоду, вручила куплений прилад, сховавши в кишеню 580 гривень. І на прощання кинула, що тепер пральна машина — ваша, приходьте на розіграш. У руках у Надії Іванівни залишилося так зване запрошення з дуже загадковою назвою фірми, її адресою і номером телефону. Далі — графа, під якою від руки дописано: «Запрошення. На участь в акції, що відбудеться 9.03.02 (на помилку в році пенсіонерка не звернула уваги) за вказаною вище адресою. /Пральна машина/ Підпис». Печатка: «Приватне підприємство. Меблевий... Ідентифікаційний... Склад». Ні коду, ні закінчення назви на відтиску не було. На початку бланку вказана інша фірма. Тут би Надії Іванівні наздогнати «продавщицю». Але пригадала її улесливе «пральна машина — ваша, якщо не потрібна, дітям віддасте». У призначений день жінка зателефонувала за вказаним телефоном, але ніхто з «роздаючих пральні машини» не взяв трубку, наступного дня — так само. Ось тут пенсіонерка зрозуміла, що її просто надурили. — Сама почала проводити розслідування — вони ж залишили папірці з реквізитами, — згадує Надія Іванівна. — Поїхала за потрібною адресою, а там — зовсім інша організація. Секретар говорить: «Жіночко, миленька, щодня люди приїжджають з Вінниці, Черкас, Криму в пошуках цих аферистів. Плачуть, благають. Деякі залишають свої номери телефонів». Дала мені номери телефонів Віри, Надії і Любові — киянок, таких же обманутих пенсіонерок, як я. Віддали «акціонерам» по 1500 і 1900 гривень. Одна з цих жінок попалася на гачок аферистів у серпні 2002 року. Їй теж затуманили очі призом. У міліцію не зверталася — соромно. Після відвідування липового офісу в центрі Києва замовила прилад повторно, на ім’я дочки. Його привезла жінка, в якої не виявилося ні паспорта, ні будь-яких інших документів. Дві інші пенсіонерки звернулися за паровим пилососом самі, після реклами на телебаченні. Заплативши величезні гроші, зрозуміли, що їх обдурили — прилади зламалися. Як пізніше вони дізналися, красна ціна техніки — максимум $20. Не знайшовши управи на аферистів, вирішили замовити прилад знову. Присланий кур’єр (жінки замовили 10 пилососів) погодилася за доплату в 50 гривень продемонструвати прилад. Але, на жаль, він не працював. А дама, пообіцявши повернути гроші, зникла. — Сину не говорила при втрату 580 гривень — розсердиться, — продовжує Надія Іванівна. — Але мовчати не хочу, адже в Києві — тисячі пенсіонерів, які віддають за ці «призи» останнє, зібране на похорон. Я звернулася в районне РУВС, де, почувши мою історію, просто розсміялися. До кого ще звертатися за допомогою, не знаю. А Зінаїда Павлівна попалася в Дарницькому універмазі, купивши дисконтну картку і залишивши свої координати. Зателефонували 10 січня, сказали, що виграла побутову техніку. Приїхали з чоловіком в офіс у центрі Києва, охоронець перевірив наявність паспортів. У залі з ними працювали декілька «менеджерів» — демонстрували фільм про Іспанію. За столиками сиділи ще 12 пар. Ходити по залу заборонили, так само як і телефонувати дітям за порадою. Заповнили 4 аркуші документів. Після чого «менеджери» заявили, що їм випала путівка на курорти Іспанії, і для бронювання місць необхідно заплатити $300. Старі погодилися, їх на машині відвезли додому, не давши порадитися. Гроші забрали. Ясна справа: в Іспанію ніхто не поїхав. А гроші повернути не вдається. — Ми б і раді допомогти громадянам, — пояснили в столичному управлінні з захисту прав споживачів. — Але не маємо права проводити розшук фірм, оскільки вони не залишають документів, а реквізити на них — липові. Іноді виявляється, що вони зареєстровані в Одесі або у Львові. Розшукувати такі фірми може тільки прокуратура і правоохоронні органи. А зайнятися є чим — щодня нам скаржиться приблизно десять обманутих. Але гроші повертають лише двом із сотні постраждалих. В управлінні дали декілька порад громадянам, особливо пенсіонерам: не залишати свої адреси і номери телефонів без особливої потреби, обережно ставитися до того, що рекламують по телебаченню, уникати послуг кур’єрської доставки і не вірити, якщо зателефонують і повідомлять, що ви виграли приз, для одержання якого потрібно купити товар на кругленьку суму.
