Людмила Ковальчук, рівнянка: — Подарунки своїм рідним я зазвичай готую в останній момент, щоб вони були для них сюрпризом... Роман Василишин, депутат обласної ради: — Новий рік зустрічатиму в колі рідних. Потім діти підуть до своїх друзів у гості, а ми з дружиною — до сусідів... Олександр Данильчук, голова обласної ради: — Я традиційно зустрічаю Новий рік тільки вдома, у сімейному колі. А от уже після зустрічі вирушаємо в подорож. Останні п’ять років відпочивав в Альпах — в Італії, Швейцарії, Австрії...
Людмила Ковальчук, рівнянка: — Подарунки своїм рідним я зазвичай готую в останній момент, щоб вони були для них сюрпризом. Для мене особисто найкращим подарунком є той, коли всі рідні зберуться на Новий рік за одним святковим столом. На жаль, через різні обставини це не завжди випадає. У новорічних святах мені найбільше подобається процес приготування до них: вибір та придбання ялинки, прикрас до неї, приготування святкових страв — зазвичай це кілька салатів, заливне, щось із м’ясного. Раніше на святковому столі у нас завжди був запечений гусак з яблуками, ми спеціально вирощували їх у свекрухи. Після того як свекруха померла, відмовилася від цієї страви, оскільки самій вирощувати гусей немає змоги, а ті, що продають у магазинах та на ринку, мені не подобаються. Роман Василишин, депутат обласної ради: — Новий рік зустрічатиму в колі рідних. Потім діти підуть до своїх друзів у гості, а ми з дружиною — до сусідів. Раніше, коли був молодшим, новорічні свята проходили набагато цікавіше. Пригадую, якось навіть у лісі довелося зустрічати Новий рік. А тепер святкую здебільшого вдома. Єдине — на Різдво планую поїхати в Карпати до своєї рідні. Новорічні подарунки для рідних вже приготував. А на святковому столі у нас здебільшого традиційні страви. Втім, особисто для мене головне, аби деруни з м’ясом були. Олександр Данильчук, голова обласної ради: — Я традиційно зустрічаю Новий рік тільки вдома, у сімейному колі. А от уже після зустрічі вирушаємо в подорож. Останні п’ять років відпочивав в Альпах — в Італії, Швейцарії, Австрії. Нині новорічну ніч теж проведу вдома у Києві разом із сім’єю. Зазвичай дружина готує подарунки дітям, а вони — мені. Чогось незвичайного не даруємо, все більше побутове — одяг, парфуми. Зокрема, мої домашні знають, що мені подобається одеколон «Армані». А от відпочити у горах після зустрічі Нового року не вдасться. Доведеться вирішувати чимало питань обласного бюджету, до того ж вже на 3–4 січня призначені зустрічі з головою НАЕК «Енергоатом» Андрієм Деркачем. Хоча відчуваю, що відпочинок не завадив би — щодня до восьмої години вечора на роботі. Почнеш згадувати прожитий рік, то все у пам’яті зринає безперервний потік людей з їхніми проблемами — і кожному треба допомогти. Тож бажаю для рівенської громади, щоб наступний рік приніс кожному покращення в житті — і матеріальних умов, і побутових, а сам на посаді голови обласної ради спробую якнайкраще служити людям. Сергій Піддубний, начальник УМВСУ в Рівенській області: — Новий рік вже традиційно зустрічатиму на роботі, оскільки міліції не до святкувань — треба дбати про охорону громадського порядку, безпеку громадян під час масових заходів і святкових застіль. Приміром, минулий новий рік провів у церкві в Острозі, щоб Червоній зі своїми прибічниками її не захопив. Як кожен нормальний чоловік, звісно не залишаю близьких без подарунків. Щоправда, я довго працював у Львові і уподобав тамтешні традиції — дарувати подарунки не на Новий рік а до дня Святого Миколая. Що саме? По-правді кажучи, зазвичай гроші. Скажімо хоче щось дружина купити, то я їй даю необхідну суму, бо нема в мене часу і бажання самому по тих магазинах ходити. І насамкінець щодо кухні. Я люблю нашу — українську, а не якісь екзотичні страви, не є вибагливим. Мені достатньо, щоб були на святковому столі салат олів’є, смажена бульба з цибулею, шматок м’яса, квашені огірки і чарка горілки. Леонід Орєховський, прокурор Рівенської області: — Новорічні свята зазвичай я відзначаю у вузькому сімейному колі. Без усіляких далеких поїздок. У мене робота займає більшу частину життя, тому свята це можливість відпочити від роботи, поспілкуватися з рідними, відвідати батьків. Хоча, якщо друзі запросять в гості, то не відмовлятимусь. Подарунки для рідних зазвичай готую в останній момент, щоб це було сюрпризом для них. Це не дорогі, але потрібні в побуті речі — щось з одягу, біжутерії чи парфуми. Зазвичай теж саме дарують і мені. Страви для новорічного столу я підбираю сам, оскільки дуже люблю готувати. Дружина в цьому мені лише допомагає. Моя коронна і водночас улюблена новорічна страва — фарширована качка . Юрій Гасан, начальник Рівенського міськвідділу міліції: — О 22-й годині 31 грудня я проведу інструктаж особового складу, який буде заступати на охорону громадського порядку в місті в новорічну ніч. Потім поїду, щоб зустріти Новий рік в колі родини та друзів. А десь біля першої годині ночі повернуся на роботу, щоб привітати колег, які працюють в цю ніч. Додому повернуся десь під ранок. У нас так склалось, що дружина щоразу на свято готує індичку. Певне, так буде і цього разу. Щодо подарунків, то головне вони мають бути такими, щоб запам’яталися. Сину Дід Мороз, певне, принесе під ялинку щось із комп’ютерних ігор, дружині — ще точно не знаю, що саме, можливо, парфуми. Василь Петрик, інспектор ВДАІ області: — Коли працював інспектором дорожньо-патрульної служби, то щоразу зустрічав Новий рік на роботі. Цього разу — буду вдома з рідними, бо чергуватиму аж на Різдво. Не люблю планувати свята заздалегідь, бо неодмінно щось зірветься. А їстиму все, що приготує дружину, я не перебірливий в харчах. Хоча коли б була змога обирати, їв би червону ікру, без масла та хліба. Щодо подарунків, дружина його все сама собі замовила, а коли сказав. що не знаю, де це купити, засміялась та підказала, де цю річ треба шукати. Віктор Чайка, міський голова Рівного: — Найбільше мені запам’ятався Новий рік, коли я їздив у Карпати. Тоді я ще не був міським головою, а працював на «Камазтранссервісі». Тоді й на лижах, і на санках катався в горах. Було безпечне життя, без такої великої відповідальності, як тепер. А зараз — не виїхати з Рівного й не забути про свої обов’язки. Тож Новий рік, скоріше за все, святкуватиму вдома у колі сім’ї. Як правило, на святкування до нас з дружиною приїжджають дочки, внук. Ми влаштовуємо традиційне застілля, бажаємо одне одному здоров’я, щастя, вітаємо друзів. Подарунків від Діда Мороза у новорічну ніч я не чекаю, адже вже вийшов з того віку. В мене на подарунки очікує внук. В новорічну ніч бажатиму, щоб не було надзвичайних ситуацій в місті, пожеж, відключень газу, електроенергії, щоб відсвяткували з гарним настроєм. Олександра Мамонтова, пенсіонерка: — Так багато у мене вже було цих Нових років, що усі вже й важко пригадати. Традицій особливих у святкуванні немає — раніше одні традиції були, тепер — інші. Завжди намагалася святкувати у колі друзів, ходити компаніями одне до одного в гості. А тепер — коли як. Іноді, як здоров’я підведе, то й святкувати не хочеться. Особливо до свята не готуюся, сама сиджу. А коли випаде нагода — в гості піду, і в такому випадку готуватися не потрібно. Діти дорослі, у них, молодих — свої інтереси. От і сидиш біля телевізора, чекаєш, коли тобі зателефонують рідні, знайомі, з Новим роком поздоровлять. І сама телефоную, поздоровляю. Раніше, в молодості, ходили до ялинки в центр міста. А зараз страшно поблизу там пройти — пляшки літають, петарди. Валентин Королюк, перший заступник голови облради: — Планували з дружиною і сином поїхати в Кишинів до друзів, але це залежатиме від того, чи встигне обласна рада за ці декілька днів прийняти бюджет. Якщо ж не випаде поїхати, то, скоріше за все, святкуватимемо в «Магнаті». Взагалі-то, новорічні свята я з рідними зазвичай святкую у Рівному. Мене з дитинства до цього привчили, оскільки в покійного батька був день народження 1 січня. З вибором подарунків у мене щороку виникає ціла епопея. Особливо для сина, який росте і, відповідно, смаки його щороку змінюються. Проблема з вибором подарунків, я підозрюю, існує і в моїх рідних. У мене ніби все є, тому важко вибрати щось оригінальне. Пригадую, минулого року рідні подарували мені дуже оригінальну виделку, яка розсувається сантиметрів на 70 у різні боки, як антена, таким чином, щоб можна було дістати все, що знаходиться на столі. Цього ж року мені приємно було б отримати в подарунок велику скарбничку у вигляді гарної свинки. Все ж таки наступний рік Свині. Але вона обов’язково має бути доброю. Сергій Михайлус, інженер, батько семи дітей: — Я дуже скромно святкую Новий рік — якщо чесно, то просто лягаю спати. Ось і вся моя новорічна фантазія. Діти, які старші — в них своя компанія, свої інтереси. А оце якось спробували усією сім’єю вийти на горбочок у нас у Ставках і подивитись на салют у Рівному. За п’ятнадцять дванадцята вийшли на пагорб і побачили... туман навкруги. Навіть хліва видно не було, не те що салюту. Найцікавішим Новий рік був у мене в школі. Домовилися у гуртку з туризму, де я займався, що зустрінемо свято у лісі, біля Колоденки. На карті намалювали схему, точку збору позначили. Я пішов із керівником гуртка, а всі інші школярі пішли окремо. Сказали, що подивляться на ялинку, а тоді прийдуть до нас. Так ми їх і чекали на обумовленому місці до ранку. Добре, що казанки з собою прихопили. Оце і було, напевне, найцікавіше. А от мої друзі відзначають Новий рік оригінально — щороку їдуть у Карпати, добираються в одну і ту ж саму хату-колибу, святкують там. А що хата стоїть високо в горах і в досить неприступному місці, то ніхто і ніколи ту хату, крім моїх друзів, не займає. Я, на жаль, долучитися до них не можу — у моєї дружини 30 грудня день народження. Так що я не встигаю виїхати. Хоча задумка така була — відсвяткувати з дружиною, а 31-го виїхати і зустріти Новий рік у дизелі. Василь Власенко, керуючий філією «Приватбанку»: — 31 грудня планую поїхати на полювання, оскільки мені дуже подобається активний відпочинок. А самі новорічні свята будемо традиційно зустрічати у колі друзів. Я вже навіть подарунки для всіх придбав — вчора присвятив цьому дві години. Для мене в подарунку найголовніше не його вартість, а сам факт уваги. Може бути навіть щось жартівливе, наприклад свинка, оскільки я народився у рік Кабана. З усіх презентованих мені в попередні роки подарунків найбільше запам’яталися ті, які безпосередньо пов’язані з моїм хобі — мисливська рушниця, рибальський комбінезон і чудовий надувний човен, на якому я досі ловлю рибу. Страви на новорічному столі у нас здебільшого традиційні, а родзинкою є запечена індичка, гуска чи навіть кабанчик. Володимир Петрів, директор облмуздрамтеатру: — Святкувати Новий рік я люблю вдома, в колі сім’ї. Можливо, піду до ялинки, зайду до друзів, але головне, щоб провести цей час з дружиною та дітьми — 14-річною Христиною та 4-річним Юліаном. Я їм вже приготував подарунки — вони замовляють, пишучи записки Діду Морозу, роль якого доводиться виконувати мені. Юліанчик торік Нового року не дочекався, заснув, але зараз вже хоче зустріти разом з усіма. На Різдво з друзями планували поїхати у Словаччину покататися на лижах, але через відсутність снігу ця поїздка під питанням. А вихідних у нас немає, оскільки в театрі й 31 грудня, й першого січня ранки, багато дітей, тому доводиться виходити всім на роботу. Юрій Журавель, лідер гурту «Ot Vinta»: — Спочатку у нас на Новий рік було заплановано аж чотири концерти. Але потім ми побачили, що щільний графік гастролей вилазить нам боком у плані здоров’я. Тому ми вирішили скасувати всі виступи у новорічну ніч, хоч вони й були дуже вигідними фінансово. Але всіх грошей не заробиш… Натомість я вперше за останні сім років зустріну Новий рік із донькою, а потім піду на майдан — я вже скучив за нашою рівенською ялинкою. Це банально, але іноді так хочеться чогось звичайного. Вперше за декілька років у мене буде час, щоб приготувати близьким подарунки.
