Вчора у начальника обласного управління охорони здоров’я був особливий день — Ярослав Маслій відзначив своє 50-річчя. І хоч не любить він надмірної уваги до своєї персони, та все ж приємно було отримувати вітання від колег та начальства, а особливо від рідних йому людей. Тепло ж родинного затишку цінує він понад усе — це його тиха пристань після напружених робочих буднів. Звичайно ж, за святковим столом не вдалося зібрати всю велику родину, в якій, до речі, аж 32 лікарі, серед яких і дружина, і донька, і син. Чи не найрадіснішою подією в його житті стало народження внука Олександра, який, як сподівається дідусь, продовжить лікарську династію Масліїв. Розпочинав свою кар’єру Ярослав Маслій також лікарем — після закінчення інституту працював невропатологом Рівенської міської лікарні, потім — завідувачем неврологічного відділення поліклініки №1. Згодом від лікарської практики довелося відмовитись — призначений спочатку головним лікарем поліклініки №3, а потім — обласної лікарні, він змушений був переключитись на господарські справи. Бо головний лікар у нас — це і завгосп, і економіст, і будівельник, і постачальник в одній особі. Коли ж понад чотири роки тому очолив обласне управління охорони здоров’я, клопотів з організації роботи медичних закладів стало непомірно більше.
— Таке стрімке кар’єрне зростання, мабуть, у багатьох викликає підозри, чи не має Маслій впливового покровителя… — Я — родом з Івано-Франківщини, після закінчення інституту приїхав у Рівне, бо дружина моя звідси. Тобто якихось впливових родичів чи друзів тут не мав. Просто я звик багато працювати і намагався стати професіоналом на посадах, на які мене призначали. Очевидно, обласне керівництво помітило в мені організаторські здібності. — Важливо, очевидно, для управлінця й вміння працювати з людьми. — Передусім у підлеглих ціную професійність. Мій принцип такий — немає непотрібної людини, слід лише допомогти їй знайти своє місце. Скажімо, хороший лікар-практик може бути поганим завідувачем відділення, і навпаки. — Від керівника у наш час багато що залежить, від його вміння правильно оцінити ситуацію, прийняти рішення… — Керівник не повинен замикатись лише на сьогоднішніх проблемах, слід дивитись у завтрашній день, стежити за появою усього нового. І хоча б на крок бачити вперед. Скажімо, в міській поліклініці № 3, коли був там головним лікарем, вперше в області ми відкрили денний стаціонар, міжлікарняну державну аптеку. За сприяння голови облдержадміністрації Миколи Сороки створили сучасні медичні центри, серед яких центр профілактики та боротьби зі СНІДом, екстреної медичної допомоги та реабілітації дітей з ураженнями нервової системи та інші. Ще працюючи головним лікарем обласної лікарні, я відчував потребу в комп’ютеризації, приділяв цьому велику увагу. — Зрозуміло, що напланувати можна багато чого, але ж є проблема недостатнього фінансування галузі. — Але не можна й не помічати тих позитивних змін, які відбуваються у сфері охорони здоров’я. Уряд, прийнявши комплексну програму «Здоров’я нації на 2002-2011 роки», сприяє у вирішенні проблемних питань, першочергове з яких — фінансування закладів медицини. Будуються нові заклади, ремонтуються діючі, газифікуються сільські поліклініки, покращується їхнє матеріально-технічне забезпечення, оснащуються новітнім обладнанням обласні медичні установи… Зокрема, гордістю області є сучасне відділення серцево-судинної хірургії. Загалом цього року фінансування галузі збільшилось на 15 млн. 648,9 тис.грн. За півріччя на потреби закладів використано 84 млн. 614 тис. 300 грн. — І все ж рівняни, звертаючись за допомогою до лікаря, можуть розраховувати лише на власні гаманці, купуючи медикаменти.... — І в забезпеченні ліками є зрушення. Сума витрат з розрахунку на одного жителя зросла у порівнянні з минулим роком. За рахунок держбюджету для централізованої закупівлі лікарських засобів та медичного обладнання області виділено 16 млн. 986 тис.300 грн. Повністю забезпечені протитуберкульозними препаратами тубзаклади, хворі на цукровий діабет — інсулінами, збільшуються надходження препаратів для онкохворих. Інститут кардіохірургії (м.Київ) проводить безкоштовні операції, єдина проблема тут — черги. Мешканці чорнобильської зони, хоч і недостатньо, але забезпечуються ліками. Загалом у кожній медичній установі є пакети з набором необхідних медикаментів для невідкладної допомоги. Для повноцінного надання якісної медичної допомоги повинні бути визначені, крім державного, інші джерела фінансування. В Україні розробляються нормативно-правові документи, що гарантуватимуть рівень надання безоплатної медичної допомоги інвалідам, вагітним, людям похилого віку. — Проблеми фінансування певною мірою могла б вирішити страхова медицина… — Законопроект про страхову медицину не прийнятий в третьому читанні, бо голосування за нього набуло політичного забарвлення. Але коли буде обов’язкове медичне страхування, то людина почуватиме себе впевненіше: показав страховий поліс і отримав необхідну медичну допомогу. Тоді звільняться державні кошти для надання допомоги пенсіонерам, незахищеним верствам населення. А взагалі людям потрібно більше уваги приділяти своєму здоров’ю, адже медична допомога стає все дорожчою, жоден бюджет не витримає таких видатків. З’являються сучасні, більш ефективні ліки, а вони дорожчі, є нові можливі для порятунку раніше безнадійних хворих — а такі операції також потребують чималих коштів. — Професію лікаря у нас поважають. Взяти хоча б вибори — якщо у депутати балотується лікар, то це, вважай, прохідна кандидатура. Ось і ви — депутат обласної ради, причому двох скликань. Окрім усвідомлення того, що люди вам довіряють, які ще дивіденди маєте від цих обов’язків, можливо, питання, важливі для галузі, легше «вибивати»? — Перший раз я був обраний депутатом міської ради — це було саме в період становлення нашої української держави. До обласної ради був двічі обраний. Так, це допомагає вирішувати проблеми охорони здоров’я. Легше знайти спільну мову з депутатами, є розуміння проблем, знаходимо варіанти їх вирішення. Не всім приємно чути про проблеми. Але я не звик приховувати недоліків, бо на брехні, як кажуть, далеко не заїдеш.
