Родина 51-річного поета Володимира Лимаренка з Донецької області розпалася через протилежні політичні погляди: чоловік підтримує єдину Україну і виїхав з рідного міста Амвросіївка на Рівненщину, а його мати, відчуваючи ностальгію за радянськими часами, захотіла переселитися до Російської Федерації. Тепер обоє — переселенці, живуть у чужих сім'ях і не спілкуються.
Минулого місяця поета прихистило у себе подружжя Логінів з села Велика Омеляна поблизу Рівного. Щоб допомогти господарям, переселенець зі сходу навчився вставати щодня о 5-й, працювати на полі, годувати худобу. Повертатися до Амвросіївки чоловік не збирається, доки триває антитерористична операція. Свою квартиру залишив напризволяще, життя, каже, дорожче. — Я часто їздив до столиці на Майдан, читав там свої вірші. А потім мене друзі попередили, щоб чимшвидше виїжджав з Амвросіївки. У нас справді почали викрадати і калічити людей, які відверто виступали проти сепаратистів, — розповідає свою історію Володимир Лимаренко. — Рідну матір переконати їхати зі мною не зміг. Мама все життя підтримувала комуністів, голосувала за них на виборах. Тож ми поїхали в протилежні сторони, мама — до родичів у Росію, а я — на захід, до людей, з якими познайомився на Майдані. Жив трохи у Львові та на Івано-Франківщині, потім приїхав до Рівного. Фермери Леонтій та Леся Логіни мають у Великій Омеляні 30 гектарів поля, тримають худобу. Подружжя неодноразово передавало харчі для жителів сходу, потім вирішило запросити до себе переселенців. Гість-поет їм одразу сподобався, хоча в сільському господарстві нічого не вміє робити. Допомагати зголосився сам, і в перший же день на полі натер мозолі на руках. — Володя працює нарівні з усіма — носить воду в теплицю, дає сіно коровам, в'яже солому на полі, вчиться керувати трактором, — каже Леся Логін. - До важкої фізичної праці він не звик, але старається не відставати. Господиня зізнається, що й у її сім'ї негаразди через політику. Батько мешкає в Криму і підтримує Росію, а Леся з чоловіком мають інші погляди, по черзі їздили до столиці на Майдан. Через це донька тепер рідко спілкується з батьком. Володимир Лимаренко щодня телефонує друзям на Донеччину, розпитує про новини. — Мої друзі й хотіли б виїхати, але зараз дорога стала дуже небезпечною. Житлові квартали обстрілюють, люди просто опинилися в пастці, - каже чоловік. — Я залишив Амвросіївку ще до початку активних бойових дій, шкодую, що не зміг переконати матір поїхати зі мною. Як вона там — поки нічого не знаю.
