— Ксеніє, ви навчалися в Московському академічному хореографічному училищі, навіть, як писали, танцювали двічі у Великому театрі. Чому передумали ставати балериною?
— Я десять років присвятила училищу при Великому театрі, але його не закінчила. Почалися проблеми зі здоров’ям, боліла спина, ноги. І я закінчила з балетом, перейшла в іншу школу. Мені довелося вдруге йти в 9-й клас, оскільки були великі прогалини з багатьох предметів, адже в попередній школі ми 90 відсотків часу присвячували балету. Я три роки займалася з чотирма репетиторами і закінчила дуже гарний мовний ліцей.
— Самостійно вибрали найпафосніший вуз країни — МГІМО чи батьки порадили?
— Це один з найкращих наших освітніх закладів. Так, це правда, що в МГІМО багато молоді, яка не дуже обтяжує себе навчанням. Для них це своєрідна тусовка. Але займатися дурницями можна в будь-якому вузі. Я чесно складала іспити і зі мною разом навчалися люди, в яких не було ні блату, ні грошей, вони вступали на загальних підставах і навчалися блискуче.
— Прираховуєте себе до «золотої молоді»?
— Ні, до неї відносяться люди типу Періс Хілтон, ніде не працюючі тусовщики.
— А титул «світська левиця» до вас можна застосувати?
— Я навіть не можу розшифрувати даний термін. Мабуть, це якась соціальна гіперактивність. Ні, я не левиця. Скоріше, як і всі мої подруги, я робоча конячка.
— Ви вірите в жіночу дружбу? Невже подруги вам не заздрять? Вродлива, розумна, вдало народилася, як нині прийнято говорити…
— У дружбу я вірю, а заздрити нікому. Мої подруги теж вродливі й розумні і також вдало народилися.
— А ви могли б близько зійтися з хлопцями з іншого соціального середовища?
— Якщо для проведення дозвілля — навряд чи. Оскільки різні можливості, то малоймовірно, що збіглися б інтереси.
Сходила заміж
— Багато писали спочатку про ваше весілля, потім — про розлучення. Чоловік не виправдав надій?
— Я була занадто молодою, можна сказати, просто сходила заміж. У багатьох дівчат у 20 років єдиний мотив заміжжя — покрасуватися в білій сукні. Звичайно, я сподівалася, що шлюб буде міцним. Адже ми з Кирилом з одного середовища, разом навчалися у вузі, у нас було багато спільних інтересів. На жаль, цього виявилося недостатньо. Повинно бути щось ще, що тримає людей разом. Ми прожили два роки, але виявилися, якщо пригадати Курта Воннегута, людьми з «різних карасів». Єдині приємні спогади про заміжжя — гарне весілля.
— По життю ви влюблива людина?
— Ні. Я довго придивляюся до чоловіка, намагаюся його взнати. Коли виходила заміж, теж довго роздумувала, ми ж не через два дні після знайомства розписалися. Зараз ми з Кирилом не спілкуємося. Навіщо?
— Не думали завести дитину?
— Чесно кажучи, ні. Втім, якби вона й народилася, нам би все одно не вдалося зберегти шлюб. Трагедією розлучення для мене не стало, ми розійшлися тихо-мирно.
— Зараз ви живете одна?
— Ми із сестрою Настею живемо за містом із батьками. Після розлучення не хотілося бути одній.
— Друзів додому запрошуєте?
— Ні, у нас прийнято зустрічатися на нейтральній території.
— У даний час ви в когось закохані?
— Так, дуже, але говорити про це не буду. Поки не думаю про заміжжя, біла сукня в мене вже була. Хочеться пожити вільно, адже нині у мене, як каже мама, найкращий вік.
— Якими якостями повинен володіти чоловік, якого покохає така дівчина, як Ксенія Горбачова?
— Я їх до реєстру не записую. Почуття виникають на рівні хімії, як кажуть на Заході.
— Чи траплялося, щоб десь у клубі до вас підійшов хлопець із наміром познайомитися?
— Як правило, підходять не зовсім тверезі чоловіки. Я відразу відповідаю: озирніться, як багато навколо бажаючих спілкування, звертайтеся за іншими адресами.
— Газети довго розповсюджували чутки про ваш роман із Віктором Дробишем…
— Насправді в нас не було навіть натяку на роман. Нас часто бачили поруч, адже ми разом працюємо. Один журнал виніс на обкладинку слова Віктора, що «у нас із Горбачовою стосунки», вирвані з контексту, де він каже про наші дружні стосунки. І пішло-поїхало…
Дідусь — однолюб,сестра — вундеркінд
— Ваш дідусь Михайло Сергійович Горбачов — один із найвідоміших людей у світі. Ви це відчуваєте?
— Я ним дуже пишаюся, усвідомлюю, що це за людина, але для мене він просто дідусь, я його обожнюю.
— У школі вам робили знижки як онучці президента?
— Коли я навчалася в старших класах, він уже не був главою держави. У мене було багато поганих оцінок з геометрії, фізики, хімії, я, при усьому своєму бажанні, була нездатна одержати оцінку вище «трійки» або «четвірки». А мені ці предмети й не знадобилися. За кордоном я навчалася в літніх школах для іноземців, які вивчають англійську мову.
— Ваша бабуся була першою справжньою леді на пострадянському просторі. Дружини всіх попередніх керівників країни — «тітки Клави». Як ви називали Раїсу Максимівну?
— Я називала її «бабуля», вона добре до цього ставилася. Бабуся дуже швидко пішла, вона захворіла в липні 1999 року, а у вересні її не стало. Хвороба була запущена й лікарі нічого вже не змогли зробити.
— Зараз Михайло Сергійович один? Може статися, що в нього з’явиться друга половинка?
— Ні, він однолюб. Поруч із ним ніколи не з’явиться жінка, яка зможе зайняти місце бабусі.
— Ви живете усі разом?
— Наші будинки стоять поруч.
— Чим займається ваша сестра Анастасія? Вона заміжня?
— Вона в нас вундеркінд, закінчила школу зі срібною медаллю, трохи недотягла до золотої, з фізики в неї «чотири». Нині вона навчається в МГІМО, стажується в журналі «Грація», думаю, там і залишиться працювати. Настя поки незаміжня, і порад у цьому плані я їй не даю, тому що це даремно.
Сімейні справи
— Чому ви змінили прізвище Вірганська на Горбачова?
— Прізвище батька я одержала при народженні, але так склалися обставини, що мені перехотілося його носити. Тепер я Горбачова. Сестра Настя залишилася Вірганською. Її теж ніщо не пов’язує з батьком, але вона не захотіла змінювати прізвище, можливо, поміняє після заміжжя.
— Ви зовсім не спілкуєтеся з Анатолієм Олеговичем, своїм батьком?
— Ні, не спілкуємося. І на весілля його не запрошували. Батьки розлучилися давно, у 1993 році.
— Напевно, він ображався, що дочка не запросила його на весілля?
— Можливо, що так, але мене його відсутність не розхвилювала.
— По-моєму, це трохи жорстоко, батьків же не вибирають?
— Я не заперечую, що він мій батько. Але не відчуваю бажання підтримувати з ним стосунки. У тому, що ми не спілкуємося, є його особиста «заслуга». Але я не хочу вдаватися в подробиці, це наші сімейні справи.
— Які у вас стосунки з другим маминим чоловіком?
— Чудові, я називаю його на «ви» і татом. Він це заслужив. Вони з мамою одружилися недавно, я була вже зовсім доросла, але спілкуються давно, років шість. Вітчим — бізнесмен, займається перевезеннями. (Ірина Горбачова вдруге вийшла заміж через 16 років після розлучення з Анатолієм Вірганським. Її нинішній чоловік — Андрій Іванович Тухачов закінчив МІСІ, аспірантуру. У нього є двоє дітей від першого шлюбу. — І.Л.)
— Зараз ви працюєте в продюсерському центрі Віктора Дробиша, займаєтеся піаром. А як же журнал «Грація»?
— У «Грації» я працюю позаштатним кореспондентом. А в Дробиша труджуся на постійній основі, там лежить моя трудова книжка. Головний редактор «Грації» Дарія Веледєєва — моя близька подруга. Як вона каже, на інтерв’ю з Гвінет Пелтроу їй легше послати Ксенію Горбачову, а не Машу Іванову, тому що журналісту з ім’ям простіше дістати згоду.
— Багато заробляєте?
— На життя мені вистачає. А от купити, скажімо, будинок або круте авто сама б не змогла.
— Любите одержувати і дарувати подарунки на свята?
— Я люблю сюрпризи і завжди гублюся, коли запитують, що мені подарувати. Сама я подарунки близьким вибираю дуже старанно, щоб вони були дійсно потрібними: прикраси, капелюхи. А то, пам’ятаю, на весілля мені подарували бронзового коня. Я просто не знала, що з ним робити. Абсолютно безглуздий подарунок, дотепер не можу знайти йому застосування. Адже той, хто це дарував, намагався зробити приємне.
Може поїхати з Росії
— Ви спілкуєтеся з Романом Абрамовичем і Дарією Жуковою?
— Ні, я не вникаю в їхні стосунки. Звичайно, зараз про це багато говорять, Роман — людина дуже відома.
— На місці Даші могла б виявитися якась інша дівчина. Як вважаєте, чому саме вона стала супутницею найщасливішого бізнесмена Росії?
— Є й вродливіші дівчата, ніж Даша, й розумніші, й талановитіші, але він чомусь вибрав її. Зрозуміло це йому одному, я ж вже про це казала — хімія… Такі речі неможливо пояснити.
— Серед ваших знайомих є дуже багаті чоловіки?
— Є й багаті, й дуже розумні, але вони не настільки відомі, як Роман Абрамович. Щоб стати таким багатим, потрібно мати певні якості характеру, здібності і, звичайно, везіння.
— Напевно, ви могли б і не працювати, а просто насолоджуватися життям?
— Справа не тільки в грошах, усе залежить від самозадоволення. Я б не змогла сидіти вдома і дивитися програми за участю Лістермана. Мені приємніше відчувати себе зайнятою справою.
— Ви що, знайомі з Петром Лістерманом?
— Боже мій, ні, звичайно, і навряд чи коли-небудь таке знайомство відбудеться.
— Вам коли-небудь пропонували знятися в рекламі?
— Так, але мені не подобався сам продукт.
— А якщо запропонують дуже великі гроші за рекламу красивої нижньої білизни?
— Я не ханжа, проте не можу роздягнутися до такої межі. Прізвище не дозволяє.
— А от Ксюші Собчак дозволяє. До речі, вам не пропонували вести якусь програму на ТВ?
— Поки не було таких пропозицій. У кожного свої таланти. З Ксенією ми не спілкуємося, просто вітаємося. Її шоу я не дивлюся, та й взагалі телевізор дивлюся мало.
— Ви керуєте авто?
— Так, звичайно, я дуже швидко звикла до керма. У мене джип «Паджеро», його мені подарували батьки. На «Паджеро» дуже давно їздить і моя мама.
— А на метро коли-небудь їздити доводилося?
— Звісно. Метро дуже полегшує життя, адже нині у Москві можна просидіти в заторі дві години й запізнитися на важливу зустріч.
— У вас є охорона?
— Ні, була в часи дідусевого президентства, коли я була маленька. Нині мені цього не потрібно.
— Найулюбленіша країна, в якій ви хотіли б жити……
— …Італія. Жити там постійно я б навряд чи змогла, але просто приїжджати частіше, відпочивати дуже б хотілося. Де б я змогла жити? Де завгодно в Західній Європі.
— Ніколи не думали поїхати з Росії?
— Думала й зараз думаю, все може бути…
