На жаль, те ж саме маємо нині у нашому суспільстві, яке, здається, остаточно поділилося на дві ворогуючі команди. Для одної все, що робив і робить президент Зеленський, є мудрим, патріотичним і єдино правильним. Для другої всі його дії шкодять Україні і ведуть її до неминучої катастрофи. Нібито все нормально – політична конкуренція! Але ж тепер війна! Щодня гинуть люди! Але нічого не змінюється. Одні кажуть що вони гинуть з вини Зеленського, інші, що з вини його опонентів. І жодне відео, жодні докази, жодні документи чи свідчення нездатні зсунути супротивників з місця.
Тому навіть не намагатимусь давати оцінку діям нашого президента. Все одно всі залишаться при власній думці, яка залежить не від реальності, а від того, на чиєму ти боці, за кого уболіваєш. Точно так само, як у футболі і нема на це ради.
Чи є вихід? Гадаю, що є. У футбольних матчах де грає національна команда України, уболівальники всіх наших команд забувають про клубні симпатії та об’єднуються у підтримці нашої команди. От би так і політиці! Хоча ні – коли наша збірна програє, всі починають згадувати гравці якої саме команди припустилися помилки, що призвела до поразки. І все починається знову…
Як хотілося б, щоб політика не була схожа на футбол. Але не виходить. На жаль…
