А потім були ігри наступного етапу, у яких команда Валерія Лобановського була на крок від вильоту від празької «Спарти». Врятував випадковий рикошет на передостанній хвилині коли чеський воротар відбиваючи удар Андрія Шевченка влучив у власного захисника, від якого м’яч зрадницьки залетів у ворота за чудернацької траєкторії.
Якби не той випадковий відскок м’яча не було би подальшого найуспішнішого в історії виступу «Динамо» у Лізі чемпіонів із перемогою над мадридським «Реалом» у чвертьфіналі ( теж багато в чому випадковою) та прикрою поразкою у півфіналі від мюнхенської «Баварії».
Підкреслюю: той рятівний гол у ворота «Спарти» був не наслідком унікальної майстерності Шевченка чи результатом роботи великого тренера Лобановського – це був щасливий випадок! Удача, яка нагородила команду за старання і прагнення боротися до останньої хвилини гри. Тому я хочу побажати тренерам та гравцям «Динамо» якнайшвидше забути гру проти мальтійського чемпіона і налаштовувались на боротьбу з останніх сил у наступних матчах. І тоді удача, можливо, допоможе у найнесподіваніший момент. Без неї нікуди!
