Але той факт, що підручники, які були за кілька років до нас, писали не зовсім те, що при нас, а наступні знову щось не таке, викликав цілком природну підозру. Коротше, ми знали, що нам брешуть, і спокійно в цьому жили, самі тим чи іншим способом у тій брехні беручи участь. Бо відповідаючи на заклик «до боротьби за справу комуністичної партії будьте готові» — «завжди готові», ми вже абсолютно свідомо брехали. Бо не мали жодного поняття про те, що таке «справа комуністичної партії». Отак і жили усі в брехні, розуміючи це і усвідомлюючи. І водночас думаючи, що не все довкола — брехня! Брехні багато, але є ж і те, що насправді! Лише відносно нещодавно, а точніше, з 2014 року я зрозумів, що брехнею було абсолютно все, що нам розповідали у дитячому садку, чого вчили у школі, в інституті чи ще де-небудь. Всі історичні підручники, всі історичні книжки і фільми були брехнею з першого до останнього слова! І залишаються досі. Думаю, не слід робити додаткових закликів — практично всі ви регулярно чи не дуже читаєте, дивитесь чи слухаєте ворожі новини. З тої простої причини, що ці новини йдуть зрозумілою, а для багатьох навіть більш звичною мовою. І точно знаєте, що там суцільна брехня. Запитаєте, навіщо я вкотре про це все нагадую? Тому що і навколо нас брехні не просто багато, а дуже багато! Просто у порівнянні з брехнею ворожою наша виглядає не такою безсоромною і тому сприймається так-сяк нормально. Але ж інколи трапляється зовсім непристойне! Днями нашими новинами пронеслося взяте звідкілясь повідомлення про те, що ворожі втрати на війні з нами перевищують двісті тисяч осіб вбитими. А як же мільйон знищених ворогів, про які нам доповіли ще навесні? Очевидно, що нам тоді нахабно набрехали і досі продовжують брехати. Виправдання просте — щоб підняти «бойовий дух»! Не знаю, як хто, я не вважаю брехню виправданою в жодному випадку. Бо повіривши у брехню, ти є обманутим і живеш із неправильним уявленням про світ і події в ньому, а не повіривши, але сприйнявши її як належне, стаєш таким самим брехуном. Власне, що і потрібно було тим, хто нас виховував колись у брехні. І, як я підозрюю, потрібно і нинішній нашій владі, яку вже сотні разів ловили на відвертій брехні і яка жодного разу цю брехню не спростувала і за неї не вибачилась. Звісно, можна думати, як колись у дитинстві, що не все те, що каже влада, є брехнею, є там і правда. Але життєвий досвід підказує, що так не буває — тому, хто збрехав, віри немає! Тому ми і нині, як багато десятиліть до того,продовжуємо жити у брехні. Може, тому так і живемо?
Микола Несенюк: Життя у брехні
Ще у дитинстві я, і не лише я, здогадувався, що далеко не все, про що пишуть в газетах, розповідають по радіо і показують по телевізору, відповідає дійсності. Тому що ми у цій дійсності жили і бачили життя на власні очі, а не по телевізору. Складніше було з підручниками історії, правдивість яких особисто перевірити було неможливо.
Поділитися цією статтею
