— Свого часу я спроектував чотири спортивні споруди для Рівного, але жодна з них так і не почала діяти за призначенням. Один з проектів стосувався добудови до колишньої електростанції, зведеної князем Любомирським, яка вже давно належить товариству «Спартак». На жаль, коштів на будівництво тоді не знайшли, а згодом місце заполонили торгові кіоски та центри промтоварного ринку. Ще один спроектований мною комплекс, де вже й палі під фундамент забили — це спорткомплекс для колишнього Інституту культури на вулиці Чорновола. Цей об’єкт також давно у приватних руках та втрачений для спорту. Та найбільше мені душа болить за два об’єкти, які, вважаю, ще остаточно не втрачені для спорту. Це вже майже колись збудована дитячо-юнацька спортивна школа на вулиці Здолбунівській, де зараз ринок «Дикого», та недобудований спортивний комплекс на вулиці Степана Бандери.
Останній об’єкт мав бути найвеличнішим. Фірма «Рівнепромбуд» будувала його для себе, а потім на баланс свого ПТУ-1 передала. Я тоді працював у Рівненській філії «Діпроміста» і ми дійсно спроектували унікальну споруду. Адже там мало бути два великих зали — один тренувальний, а другий універсальний з трибунами для глядачів, в якому можна було б проводити не тільки різноманітні спортивні змагання, а й концерти. Будівництво другої черги об’єкта передбачало спорудження басейну. Коробка вже була готова, основні будівельні роботи виконані, залишалося звести покрівлю, виконати оздоблювальні роботи та завезти обладнання. Проте й цей об’єкт опинився у приватних руках, і якщо нові власники його й добудують, то там від спорту залишиться хіба що слово в назві.
