Просто вихідний

Ці вихідні завжди трапляються зненацька. Щойно почнеш щось планувати більш ніж на день наперед, як вилізе черговий робочий день замість неробочого, суцільна плутанина і таке інше. Наступного вівторка знову буде такий самий вихідний — День незалежності. Тільки не кажіть мені, що ви цього дня зранку почнете вітати із святом усіх рідних та знайомих, влаштуєте з такої нагоди вечірку чи ще як-небудь будете святкувати. Я не про тих, хто ходить на усі зібрання та мітинги. Я про усіх нас, для яких День незалежності так і не став справжнім святом. Щодо мене особисто, то вивішені за рознарядкою на будовах підприємств та організацій синьо-жовті прапори щось не дуже надихають. Так само, як той самий прапор над приміщеннями міліції, суду, прокуратури, міськрад, сільрад і так далі. У нас ще нічого, а за сто кілометрів на схід, де цей прапор стирчить на фоні пам’ятника Леніну, зовсім усе ясно. Що таке незалежність для більшості українців? Зміна атрибутів і більше нічого. Що з того, що начальник сидить тепер під іншим прапором? Скажуть — він хоч під зеленим сидітиме. Головне — портрет президента не забути поміняти і на видне місце виставити. До речі, портрети Ющенка ще десь залишилися? Отож. Добре це чи погано? Гадаю, що нормально. По-справжньому святкувати можна лише те, що можна пояснити. Можна пояснити Пасху — Христос воскрес! Різдво — Христос народився. 8 березня — жінкам подарунки. 23 лютого — чоловікам подарунки. 9 травня — ветеранам подарунки. Новий рік — він і є новий рік. Що іще? Зникли, ніби і не були нав’язані комуністами, 1 травня та 7 листопада. Бо немає що у ці дні святкувати. Що святкувати на День незалежності? Чому радіти? І взагалі, як воно все має виглядати? Наші начальники нічого іншого, аніж парад, досі не придумали. То проводять, то не проводять. І практично усе. Демонстрації «трудящих» по рознарядці — це несерйозно. Зараз люди на вулицях для іншого потрібні. То що робити нормальній людині 24 серпня? Йти до храму і молитися за даровану незалежність? Класти квіти до численних пам’ятників, яких у нас наставили за останні роки? Це можна, звісно, зробити. Та чи буде це щиро, від душі? Не напоказ, а по-справжньому? Не буде. Тому я б взагалі цей вихідний день скасував разом із днем Конституції і усіма іншими, залишив би лише Різдво та Новий рік (Великдень і так на неділю випадає). Бо свято, коли захотіти, можна організувати у будь-який день. Особливо за нашої сьогоднішньої зайнятості. А в усі інші дні — працювати. Заробляти гроші. Бо що може бути краще, ніж вечір дня, коли ти добряче заробив? Можна це відзначати, а можна й ні. Бо завтра знову на роботу. Потім вихідні, яких, як на мене, цілком вистачає. А ще один звичайний вихідний день 24 серпня, який нікого, окрім професійних політиків, насправді всерйоз не цікавить, ми, звісно відгуляємо. А що робити?