— Ми не плануємо закривати школи, — одразу застерігає начальник обласного управління освіти Іван Вєтров. — Закривати школу — це компетенція районів і місцевої громади, адже вони й утримують свої навчальні заклади. А якщо в окремих з них навчається по кілька дітей і їхнє число зменшується, тоді й постає питання, чи варто. Адже в таких школах один учень обходиться у 16 тисяч гривень на рік, а це втричі дорожче, ніж в середньому в області. Зараз в районах збирають цю інформацію, а також вивчають можливості переведення дітей на навчання в сусідні села та підвезення їх туди. Остаточне число шкіл на новий навчальний рік стане відоме наприкінці серпня. Можливо, їхнє число й зменшиться, зокрема, в Дубровицькому районі деякі школи можуть закрити чи об’єднати. У деяких селах школи просто призупиняють свою діяльність — якщо, наприклад, у школі навчалося усього три дитини, які закінчили її, а нові учні не прибули. У такому випадку приміщення може кілька років використовуватися під інші потреби, а коли знову підростуть школярі, школа відновить роботу.
Загалом тенденція сільських шкіл у нашій області позитивна — за останні кілька років кількість дітей шкільного віку зросла на кілька тисяч.
На 1 вересня минулого навчального року в Дубровиці об’єднали в одну дві школи — №3 та школу-ліцей, оскільки перша з них має просторе приміщення, яке не повністю використовується, а друга займала старе й невелике. У Степані Сарненського району торік також об’єднали дві школи, 1-2 й 1-3 ступенів, для більш раціонального їх використання, вони розташовувалися дуже близько одна від одної.
