Микола Яцюк, керуючий справами виконавчого комітету Рівненської обласної ради.
— Це було рейдерство з боку тодішньої Дубенської міської ради. Півтора роки тому ми запропонували міському голові вирішити це питання мирним шляхом, проте він нічого не зробив. Зрештою, вимушені були звернутися до суду. Адже щоб виділити кошти на ремонт та підтримку цих 15 пам’яток архітектури, нам потрібно виготовити на них технічні паспорти, а отже, перед тим визначитися з формою власності. Нині говорять про те, що ми ці будинки продамо. Насправді цього робити ми не можемо, оскільки заповідник — це державне підприємство, яким управляє Кабінет Міністрів України за допомогою обласної ради. Не постраждають і орендарі. За законом, договір оренди залишається у силі.
Павло Березовський, секретар Дубенської міської ради:
— Суть цієї боротьби полягає зовсім не у захисті історичних пам’яток, а у тому, що більшість споруд заповідника — це комерційні об’єкти, які здають в оренду. Право власності на 15 споруд належить Дубенській міській раді, проте заповідник хоче повернути їх собі, аби отримувати додатковий дохід. Зрештою, якщо місто віддасть ці будівлі, воно втратить надходження до місцевого бюджету. Зрештою, на ці будинки може чекати така ж доля, як на готель, де свого часу зупинявся де Голль — їх просто перепродадуть. Окрім того, для нас було дивним, що обласна рада, яка дбає за збереження історичних пам’яток, відмовилася забрати синагогу, на яку ми виготовили усі документи, але в якій ремонт не зроблено. Вигідно ж забрати будівлі, де орендарі уже все зробили своїми руками. Орендарі також не хочуть, аби будівлі переходили у власність обласної ради, бо бачать у цьому пряме зацікавлення деяких можновладців. Зрештою, коли до Дубна приїжджав представник опозиції, підприємці звернулися до нього із проханням допомогти. Тепер їх консультують юристи, адже рішення, прийняте рівненським судом, на їхню думку, упереджене.
Леонід Кічатий, директор Дубенського державного історико-культурного заповідника:
— Заповідник — балансоутримувач усіх 28 будівель. Проте поки ми не маємо документів на них і доступу до цілого комплексу, не можемо нічого робити. Адже для підтримання стану цих історичних споруд, серед яких є і пам’ятки національного значення, потрібно вибудовувати стратегію. Дубенська міська рада нічого не зробила для підтримки цих будівель, а із вилучених коштів за оренду на ремонт не виділила жодної гривні. Чому нині не ремонтують Луцьку браму? На ці запитання не знаходжу відповіді у стінах міської ради. Зрештою, нам також важливо з’ясувати, хто ж все-таки власник — міська чи обласна рада, тому чекаємо на остаточне рішення суду.
