Микола Несенюк: Час пива в минулому?

У місті один за одним зачиняються пивні бари, паби і тому подібні заклади. Там, де іще декілька років тому гомоніли вечорами веселі й не дуже компанії, запиваючи пивом нехитрі страви з картоплі та свинини, тепер або тиша і надпис на замкнених дверях «оренда», або порожні столи і невеселі буфетниці та офіціанти, яким незабаром доведеться шукати роботу. Що сталося? Чому віковічна мрія чи не усього дорослого населення міста — завжди мати нагоду посидіти увечері за кухлем пива, яка збулась, здавалося, вже назавжди — пива тепер скільки завгодно — тепер поступово відходить у минуле? Змінилися звички людей? Публіка перейшла з пива на безалкогольні коктейлі, а зі свинини на овочі? Проміняла пивні на спортзали та басейни? Штурмує вечорами бібліотеки у пошуках романів сучасних українських авторів? На жаль, відповідь простіша і сумніша водночас — пиво вже майже нікому пити. Основні споживачі ячмінного напою віком від двадцяти до п’ятдесяти нині або на війні, або за кордоном, або від тої війни переховуються. Залишаються лише зовсім юні, яким, в основному, ще не до пива, або зовсім дорослі, яким, в основному, вже не до пива. Що буде далі? Залежить від того, як підуть справи на війні. Якщо нічого не зміниться, виробництво пива доведеться або скорочувати, або зовсім припиняти. Але це далеко не саме страшне — нехай з ним, з тим пивом!