Той народився в Костополі 7 березня 1998 року. Навчався у міській школі №8, потім у 3-ій школі. Після завершення навчання одразу став до роботи, працював здебільшого на будівництві та ремонтах.
Мобілізували Вадима Михнича восени 2024 року дорогою на роботу.
Спочатку проходив навчання на Житомирщині, потім вирушив на службу у Дніпро. Улітку 2025 його підрозділ перекинули на Сумщину. Там став командиром відділення артилерійського взводу артилерійської батареї.
«У відпустці Вадим був лише один раз, приїхав на свято першого дзвоника до нашої старшої доньки, 1 вересня вона пішла у перший клас. Ми щодня з ним спілкувалися, Вадим завжди повідомляв, коли буде заходити на позицію і що зв’язку не буде деякий час. Коли виходив, теж повідомляв. Він був прекрасним татом, люблячим чоловіком, завжди підтримував у всьому, багато працював, робив все можливе і неможливе для нашого комфортного життя. Востаннє, коли він пішов на завдання, зв’язку не було два дні. Я чекала, думала, що буде сюрприз, додому їде, у відпустку, він попередній раз так приїхав», – розповіла дружина Вадима Ольга Михнич.
Невдовзі до неї прийшли працівники ТЦК і сповістили про смерть чоловіка. Вадим Михнич загинув 1 лютого 2026 року в зоні ведення бойових дій поблизу Радьківки на Сумщині. У нашого захисника залишилися сестра, дружина та дві маленькі доньки.
08:20 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська–Нова–Коперника–Складова–Деревʼяна
10:30 — літія в домівці (вул. Деревʼяна, 154)
11:00 — чин похорону у храмі Петра і Павла.
Після звершення чину похорону процесія пішою ходою вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання.
Поховають загиблого на кладовищі «Нове» в Костополі.
