Днями він приїхав із передової додому та помолився за полеглих воїнів, зокрема військовослужбовців 23-го інженерно-позиційного полку.
Уперше на Схід отець Тарас поїхав у 2015 році як доброволець. Разом із групою психологів Міноборони надавав військовим моральну й духовну підтримку в підрозділах Луганщини. Згодом почав поєднувати капеланське служіння з волонтерством — доставляв допомогу, їздив до бійців навіть на Різдво та Великдень.
Після початку повномасштабного вторгнення підписав контракт зі ЗСУ та став першим офіцером-капеланом у командуванні Сил підтримки. Каже, доводилося сповідати та причащати військових просто під мінометними обстрілами .
“Були моменти, що я приїхав на позиції сповідати, причащати — почався мінометний обстріл. І ми це все робили в бліндажі, починали молитися навіть ті, хто раніше цього не робив. Потім довелося лісом бігти і повзти”, — зазначив Тарас Гордійчук.
З його слів, в таких умовах отримав позивний Падре:
“Після того, як попали під обстріл, хлопці кажуть: «Будемо тебе називати Падре. Туди, куди ти ходиш проводити молитву, мало хто піде». Тому казали: «Священник для тебе трохи м’яко звучить, а Падре — більш серйозно». Та й так прижилося”.
Капелан регулярно відвідує підрозділи, де просять пастирської опіки, освячує хрестики, техніку й бліндажі. Також підтримує мешканців прифронтових сіл, проводить богослужіння та записує відеопривітання для військових зі святами — навіть на тлі зруйнованих храмів.
Після перемоги Тарас Гордійчук планує продовжити службу в армії разом із побратимами та долучитися до відбудови України. Більше у сюжеті “Суспільне.Рівне”.





