На Рівненщині провели дослідження проб якості ґрунту та води у Городку, Оржеві, Обарові та Костополі. Саме у цих населених пунктах знаходяться великі деревообробні підприємства, які мають вплив на екологію.
Фахівці провели екологічний моніторинг у Костополі та населеному пункті Городок у межах житлової забудови. Досліджували як стан атмосферного повітря, так і якість ґрунту, щоб визначити рівень впливу промислових підприємств, зокрема деревообробних.
За результатами аналізу проб атмосферного повітря, усі показники вкладаються в українські норми. Найвищий рівень діоксиду азоту зафіксували у Костополі – 0,195 міліграма на кубічний метр, тоді як гранично допустима концентрація становить 0,2. Оксид вуглецю показав значення 1,3 при нормі 5,0. У Городку виявили підвищений вміст діоксиду сірки – 0,92 міліграма на кубічний метр, що при нормі 0,5 також залишається в межах допустимого. Щодо формальдегіду, то у Костополі його концентрація склала 0,32 при нормі 0,35.
Дослідження ґрунту проводили методом відбору проб із верхнього шару до 20 сантиметрів, де накопичується найбільше забруднювачів. На території поліклініки у Костополі виявили вміст сульфатів на рівні 32,38 міліграма на кілограм, що значно нижче норми у 160. У цьому ж місті показник нафтопродуктів склав 56,67 при нормі 500. Найвищий вміст формальдегіду в ґрунті зафіксували у Городку в межах житлової забудови – 0,57 міліграма на кілограм, тоді як гранично допустима концентрація сягає 7,0.
Таким чином, за офіційними українськими стандартами жодних перевищень не зафіксовано. Усі відібрані зразки відповідають встановленим нормам і вимогам щодо гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин.
Однак фахівчиня з адаптації до змін клімату та оцінки впливу на довкілля ГО «Екоклуб» Анастасія Яхнюк звертає увагу, що українські норми є значно вищими за європейські. Зокрема, гранично допустима концентрація формальдегіду в Україні становить 0,5 міліграма на кубічний метр, тоді як у Європейському Союзі цей показник набагато нижчий. Тобто фактично наші дозволені норми перевищують ті, що вважаються безпечними в Європі.
Крім того, в Україні відсутня класифікація хронічного сумарного навантаження на людину. Йдеться про ситуації, коли мешканець живе поряд із двома деревообробними підприємствами одночасно, як це буває у Костополі. Навіть якщо кожен завод окремо працює в межах норми, людина отримує забруднення з обох джерел, що створює кумулятивний ефект і перевантажує організм.
Хоча українське законодавство колись передбачало необхідність оцінки таких сумарних ефектів при видачі дозволів на викиди, нині ця вимога залишається здебільшого формальною. Під час процедури оцінки впливу на довкілля науковці мали б описувати всі підприємства довкола, враховувати фонові концентрації та те, як викиди сумуються. На практиці ж перевіряти це нікому – екоінспекція майже не проводить планових чи позапланових перевірок, а відповідальності для проектних організацій, які складають звіти, фактично не існує. Промислові підприємства просто компенсують свій вплив на довкілля сплатою податків.
