«ВЕРЕС» (Рівне) — «Колос» (Ковалівка) — 0:1 (0:0)
Чемпіонат України. 21 тур. 22 березня. Рівне. Стадіон «Авангард». 2500 глядачів.
«Верес»: Горох, Корнійчук (Сміян 46), Гончаренко, Ціпот, Стамуліс, Харатін, Гільєрме (Веслі 52), Фабрісіо (Годя 46), Бойко, Шарай (Гонсалвеш 69), Ндукве (Стень 83).
«Колос»: Пахолюк, Цуріков, Бурда, Козик, Понєдєльнік, Степаненко (Денисенко 63), Салабай (Кане 63), Демченко, Гагнідзе (Станковскі 90), Гусол (Алефіренко 78), Климчук (Тахірі 78).
Гол: Козик 83.
Глядачі, що прийшли у неділю на стадіон, аби подивитися на гру «Вереса», знову не побачили жодного м’яча, забитого господарями поля. Очікування були іншими — з «Колосом» команда із Рівного традиційно грає більш-менш успішно. І цього разу ніщо ніби не віщувало поразки. Команда гостей виглядала не дуже переконливо. Із нового було хіба що присутність на полі 36-річного Степаненка, який ніби вже завершив кар’єру, і справжнє прізвище на футболці Гагнідзе замість слова «Гагно», яким цей грузин дивував українську публіку у попередні роки.
Названі фактори разом із зачіскою Климчука та матюками Костишина з тренерської лави аж ніяк не додали якості грі команди із села Ковалівка. Майже вся гра звелася до закидань м’яча вперед із подальшою штовханиною з імітацією її учасниками смертельних страждань. І якби «Вересу» повернули його першу назву «Колгоспник», то його гра із «Колосом» цілком відповідала би рівню команд.
Запитаєте, а як же бразильці, яких оптом завезли до Рівного? А ніяк — окрім екзотичної зовнішності, вони нічим іншим на полі не вирізнялися. Так само робили неточні передачі, втрачали м’яч та корчились, вдаючи клінічну смерть після чи не кожного зіткнення. Плюс португаломовна частина «Вереса» не завжди боролася до кінця за кожен м’яч. Шанс виграти у «Вереса» був лише один — на перших хвилинах Шарай вибіг на ворота і точно пробив. Якби не воротар, то був би гол. Оце, власне, і все. Решту часу команди в основному били один одного, а не м’яч. І так би все закінчилося, якби Гончаренко не «проспав» Козика, який вискочив на м’яч після подачі кутового і точно пробив головою.
Далі можна було не дивитись — одна команда («Колос») не хотіла, інша («Верес») не могла. У підсумку третя поразка рівнян після поновлення чемпіонату, четвертий матч поспіль без забитих м’ячів, десяте місце в таблиці у двох очках від зони перехідних матчів і впевнений оптимізм тренера.
Згадаймо, що востаннє «Верес» забивав ще 20 лютого і навряд чи заб’є у наступній грі в Житомирі. Звісно, коли-небудь команда таки заб’є, а може, навіть і виграє. Та чи не буде запізно?
Микола НЕСЕНЮК.
