Перший заступник голови Рівненської ОВА Сергій Подолін порушив болючу й незручну тему, про яку в суспільстві говорять значно рідше, ніж про цькування учнів – булінг педагогів.
Ми звикли, що булінг у школі – це насамперед захист дитини. І це правильно, наголошує Подолін. Але є інша сторона, яку часто замовчують: коли жертвою стає сам учитель. Людина, яка щодня виходить до класу, бере на себе відповідальність за дітей, нерідко залишається сам на сам із приниженням, плітками, демонстративним сміхом, зривами уроків або відвертими образами.
Найстрашніше, зазначає посадовець, що це не завжди видно ззовні. Часто булінг є «тихим» – він повільно підточує людину зсередини.
«Ми не маємо права вдавати, що таких ситуацій не існує. Бо вони є. І, на жаль, ми вже бачили наслідки – від глибоких особистих трагедій до випадків відкритого насильства щодо педагогів. Це вже не про “шкільні конфлікти”. Це про межі, які були перейдені», – наголосив Сергій Подолін.
Булінг, пояснює він, – це завжди про приниження, про спробу самоствердитися за рахунок іншого. У школі він набуває різних форм: фізичної, психологічної, кібербулінгу. Але для вчителя найчастіше це слова. Саме слова, які можуть здаватися «жартами», «провокаціями» або «дитячими витівками», інколи ранять сильніше за будь-які дії.
Перший заступник голови ОВА ставить непросте запитання: чому ми дозволяємо собі нормалізувати неповагу до вчителя? Сьогодні авторитет педагога – це вже не даність, а те, що щодня доводиться виборювати. І від цього програє не лише вчитель. Програє школа, дитина, суспільство загалом.
Подолін нагадує, що законодавство вже дає інструменти реагування. Але жоден закон не спрацює, якщо в суспільстві немає базового розуміння: приниження – це не норма, навіть якщо воно відбувається в школі і навіть якщо воно спрямоване на вчителя.
Окрему увагу він звертає на проблему дефіциту педагогів. Значна частина випускників педагогічних спеціальностей обирає інші професії, і серед причин – не лише зарплата чи навантаження, а й середовище, в якому інколи доводиться працювати.
«Школа не може бути простором, де хтось має “звикати терпіти приниження”. Булінг у школі – це не приватна історія. Це індикатор нашої культури взаємоповаги. І те, як ми на нього реагуємо – це вже питання не лише освіти. Це питання суспільної зрілості», – резюмував Сергій Подолін.
