Справжнє м’ясо

Робити відкриття ніколи не пізно! Навіть коли тобі вже під сімдесят, але їсти ще хочеться. Це бажання активно підтримується у сучасних гастрономах, де покупців під час вибору харчів розважає різноманітна реклама, від якої нікуди не заховаєшся. Останнім часом серед коротких рекламних чи то пісень, чи то віршиків під таку-сяку музичку дратує одна. Та сама, яка пропонує купити таку‑то ковбасу, бо вона зроблена «із справжнього м’яса». А що, буває несправжнє? Я не про те, що для вегетаріанців і коштує усі гроші. А про інше. Про те, яким, якщо вірити згаданій рекламі, наповнені ковбаси інших торгових марок. Ви таке бачили? Ну, щоб на прилавку лежала якась субстанція під назвою «м’ясо несправжнє»? Я досі не бачив і навряд чи побачу, бо хто ж купить «несправжнє» м’ясо, якщо поруч скільки завгодно справжнього на любі гроші? То що тоді? Тоді виходить, що ковбаса, яка продається нині дуже красиво запакована, наповнена чим завгодно, окрім м’яса. Ну, тут нічого дивного немає. Ще коли ми підлітками підробляли на м’ясокомбінаті, збиваючи ящики для упаковки, нам не рекомендували заходити до ковбасного цеху аби не відбити якщо не на все життя, то дуже надовго здатність їсти ковбасу. Але ж тепер все не так! Тепер не клятий комуністичний режим, а вільна ринкова економіка демократичної держави з чесною конкуренцією! У якій м’ясо має бути м’ясом, ковбаса — ковбасою, шоколад — шоколадом, президент — президентом… Ну, це я, здається, заговорився. Не буду більше ходити до того гастроному і слухати пісні про «справжнє м’ясо». Краще на базар…