Під час переговорів минулого тижня з президентом Дональдом Трампом у Пекіні, голова Китаю Сі Цзіньпін, як повідомляється, зазначив, що Володимир Путін одного дня може пошкодувати про вторгнення в Україну.
Нові тенденції на полі бою свідчать про його рацію. Це дає новий шанс дипломатії Трампа покласти край війні, але з іншим підходом, ніж той, який він пробував раніше.
Тенденції зараз на користь України
Путін сподівався, що 2026 рік стане роком, коли його війська — завдяки перевазі в масі та людських ресурсах — прорвуть лінію фронту та захоплять спірні регіони на сході України. Цього не сталося.
Поки що саме Україна, а не Росія, досягла чистих територіальних здобутків цього року, а також завдала величезних втрат російським силам вторгнення.
За західними оцінками, втрати росіян наближаються або перевищують 30 000–40 000 убитих та поранених на місяць — надзвичайний рівень скорочення військ за відсутності територіальних здобуттів. Загальні втрати росіян з початку вторгнення зараз оцінюються значно вище одного мільйона та перевищують можливості Росії поповнювати свої позиції.
Тиск стає помітним і всередині самої Росії.
Останніми днями навіть член російського парламенту публічно попередив, що російська економіка може не зможе витримувати тривалу війну нескінченно довго, посилаючись на стрімке зростання витрат на оборону та посилення економічних спотворень. Сам Путін нещодавно заявив, що війна може «добігати кінця» — вражаюча заява лідера, який неодноразово описував конфлікт як екзистенційну боротьбу, що вимагає нескінченних жертв.
Українські дрони: множник сили
Сьогодні Україна виглядає не як держава, що захищається та намагається вижити, а як військовий новатор, який змінює характер ведення війни за допомогою масового виробництва автономних систем. Це з самого початку перевернуло припущення, що вирішальною буде лише перевага Росії в людських ресурсах. Уздовж лінії фронту Україна створила 10-15-кілометрову «зону ураження», де Росія не може просуватися без постійного впливу атак безпілотників.
Українські безпілотники тепер регулярно завдають ударів глибоко в Росії , ціллячись у військові аеродроми, заводи, енергетичну інфраструктуру, склади боєприпасів та логістичні центри. Повідомляється, що здатність українських безпілотників досягати Москви сприяла зацікавленості Путіна в тимчасовому припиненні вогню під час святкування «Дня Перемоги» у столиці, що дозволило б провести парад без загрози появи безпілотників з нізвідки, які зіпсують видовище.
Визнаючи, що Україна тепер має Москву в зоні досяжності, російське державне інформаційне агентство цього тижня повідомило про одну з найбільших атак українських безпілотників поблизу столиці.
Ці атаки тепер змушують Росію розосередити засоби протиповітряної оборони, передислокувати авіацію, зміцнити інфраструктуру та виділити все більше ресурсів на оборону країни. У військовому плані Україна розширює простір битв і підвищує вартість війни для Москви, водночас Москва намагається отримати будь-яку територію на полі бою в Україні.
Путін зазнав стратегічної поразки
Наступальні війни зрештою оцінюються не за лініями на карті, а за тим, чи відповідають вони політичним цілям, заради яких їх було розпочато.
Військові цілі Путіна на момент вторгнення включали повне підпорядкування України, ослаблення НАТО як альянсу та відновлення Росії як домінуючої євразійської держави. Ці цілі стають дедалі недосяжнішими для Москви.
Поле битви та її результат зараз зосереджені на Донбасі на сході України, де російські війська не мають жодних шансів захопити Київ — початкова мета Путіна.
Альянс НАТО, попри риторичну критику з боку Трампа, сьогодні більший, ніж коли Росія вторглася — до альянсу приєдналися Фінляндія та Швеція — і, можливо, сильніший, завдяки збільшенню витрат на оборону у всіх європейських столицях НАТО.
Таким чином, попри величезні та зростаючі втрати для Росії, Путін мало що може показати у своїй війні в Україні, і тенденції, схоже, лише погіршуються місяць за місяцем.
Сі вивчає владу — і чекає
Заявлене зауваження Сі важливо не лише тому, що воно може говорити про Росію. Воно також важливе для того, що Китай може дізнатися про саму війну — і про свої плани щодо Тайваню.
Хоча Сі наказав Народно-визвольній армії бути готовою до операції із захоплення Тайваню до 2027 року, його армія залишається неперевіреною в бойових діях, а Україна доводить, як важко досягти швидкого політичного краху проти рішучого захисника.
Протягом наступних шести місяців Сі Цзіньпін вивчатиме ці тенденції та оцінюватиме переваги й недоліки своїх остаточних планів щодо Тайваню.
США мають можливість підсилити обережність Сі. Їхня порівняльна перевага полягає в альянсах та залученні зобов’язань однодумців-партнерів для захисту один одного та спільних інтересів. Розумним кроком зараз є посилення НАТО та його підтримки України, щоб продемонструвати Путіну, що у нього немає шансів відновити темп, а Сі, що дії щодо Тайваню зустрінуть скоординовану відповідь.
Можливість Трампа
Заявлена мета Трампа щодо України — завершити війну шляхом дипломатичного врегулювання. Таке врегулювання, ймовірно, вимагатиме певних земельних поступок від України разом із певною формою гарантій безпеки для України, щоб стримати майбутні авантюри Москви.
Дипломатія зазнала невдачі, оскільки Україна не бажала віддавати землю, яку, на її думку, вона може захистити військовим шляхом, а Росія не бажала погоджуватися на угоду без землі, яку, на її думку, вона може захопити військовим шляхом. Проривні переговори рідко досягають успіху, коли обидві сторони почуваються однаково впевнено і з часом віддають перевагу своїм довгостроковим цілям.
Припущення, що лежить в основі дипломатії Трампа (засноване на його власних заявах), полягало в тому, що Україна, як менша держава, повинна піти на поступки за столом переговорів, інакше вона програє війну на полі бою. Це припущення, колись сумнівне, тепер є хибним.
Нові реалії на полі бою надають нову можливість для успіху дипломатії. Україна тепер більш впевнена у власній обороні та менше залежить від обіцянок Вашингтона щодо своєї майбутньої оборони. Росія тепер зіткнеться зі зростанням втрат та економічним тиском без жодного шансу на прорив. Це переставляє стіл переговорів.
Останній офіційний раунд переговорів щодо конфлікту за посередництва США відбувся у лютому. Відтоді активності було мало, але це може незабаром змінитися.
Для Трампа найкращий шанс припинити війну зараз полягає не в тому, щоб визнати слабкість України, як це робив Трамп досі, а у визнанні зростаючої вразливості Росії. Зараз є важелі впливу, щоб примусити Україну до врегулювання на умовах, прийнятних для неї, і Вашингтон повинен їх використати.
