Гірка звістка надійшла до Сарненської громади:
– У житті Замана Миронця було все, заради чого хочеться жити й будувати плани: любляча родина, маленькі доньки, мрії та бажання бачити щасливими тих, хто поруч. Він умів радіти простим речам, не залишався байдужим до чужих проблем і завжди знаходив можливість підтримати тих, кому було важко.
Молодший сержант Миронець Заман Матлабович народився 23 вересня 1997 року в Рівному. Закінчив ВПУ №1, здобув професію опоряджувальника-будівельника, працював за фахом.
З дитинства захоплювався козацькими боями, займався спортом, любив футбол, цікавився кулінарією. Особливе місце в його житті посідали рідні. У Сарнах Заман створив сім’ю, разом із дружиною Іриною виховував доньок Аделіну та Ярославу. Був турботливим чоловіком і батьком, дбав про родину, допомагав тим, хто опинився у скруті, підтримував немічних і ніколи не відмовляв у добрій справі.
З перших днів повномасштабного вторгнення Заман став на захист України. Уже 25 лютого 2022 року добровільно долучився до війська.
Службу розпочав у 104-й бригаді територіальної оборони, згодом перейшов до 3-ї окремої штурмової бригади, де виконував бойові завдання на посаді штурмовика. У побратимів мав позивний «Джин».
Брав участь у важких боях за Бахмут, Авдіївку, Орлівку та Сергіївку. Під час бойових дій у Сергіївці отримав складні поранення, переніс дві операції, але після лікування повернувся до служби.
Згодом підписав контракт із 57-ю окремою мотопіхотною бригадою імені кошового отамана Костя Гордієнка. У складі 2-го мотопіхотного батальйону «Вовкодави» служив оператором безпілотних авіаційних комплексів.
За його плечима – роки війни, складні бойові завдання та поранення. Попри пережите, Заман продовжував боронити країну, залишаючись вірним військовій присязі та побратимам.
23 жовтня 2026 року життя Замана Миронця обірвалося під час проходження військової служби на Харківщині.
Ця втрата стала ще одним непоправним ударом для родини, яка вже пережила біль війни. Дружина Ірина раніше втратила рідного брата Ярослава Куришка, який у 2014 році загинув, захищаючи Україну, під час виконання бойового завдання на Луганщині. Тепер родина знову змушена переживати невимовний біль втрати.
Найважче – донькам Аделіні та Ярославі, які більше не відчують татового тепла й турботи, дружині, яка втратила коханого чоловіка, мамі Оксані Ананіївні, сестрам Діані та Маргариті. Стільки родинних мрій і планів залишилися нездійсненими…
Висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям, мамі, сестрам, усім рідним, близьким, друзям і побратимам Замана Миронця. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять про Замана, його доброту, людяність і відданість Україні назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.
Вічна шана Захисникові України. Світла пам’ять і честь!
Прощання та поховання Героя відбудеться завтра, 3 листопада.
Кортеж розпочне рух о 10:00 від в’їзду в місто та прямуватиме за маршрутом: Костопільська – Європейська – Широка – Князя Володимира.
10:15 – прощання у дворі будинку за адресою: вул. Князя Володимира, 4
11:00 – чин похорону в церкві Різдва Богородиці на вулиці Котляревського.
12:00 – прощання на центральній площі міста.
13:00 – поховання на Алеї Героїв.
