Як розповів в.о. старости села Борбин Анатолій Троцюк, усі загиблі заробітчани були сусідами, мешкали на одній вулиці. На заробітки їздили разом багато разів, працювали на різних роботах і в Польщі, і в Німеччині.
— Цього разу працювали напівлегально, скошували траву на узліссі, — розповів Анатолій Троцюк. — Візи нібито мали, за медичні поліси не знаю, може, мали якісь туристичні. Того дня поверталися з роботи до місця свого проживання. За кермом 23-річного «Опеля», придбаного у Польщі, був 38-річний Петро Чикеренда. Чому він втратив контроль над автомобілем, ми поки не знаємо, авто стареньке було. 31-річний Андрій Василевський та 32-річний Олександр Друзь загинули одразу. Петро помер у лікарні. Наймолодший з них, Сашко Казанчук, провів у лікарні кілька днів і теж помер. Він був у дуже тяжкому стані, йому зробили дві операції, він був у комі, не дихав, а потім настала смерть мозку. Лікарі покликали маму і сестер попрощатися, після цього вимкнули апарати життєзабезпечення.
Василевський та Друзь — з багатодітних родин, одружитися не встигли. Два роки тому родину Андрія спіткало нещастя: один з його братів поїхав на заробітки до Польщі і не повернувся. Родина досі не має жодних відомостей про нього. Зв’язок з ним обірвався за кілька днів після від’їзду. Рідні намагалися щось розпитати у роботодавця, той сказав, що був конфлікт, нібито викликали поліцію. Де подівся хлопець, він не знає. Тепер загинув Андрій.
Сашко Казанчук доводився пасинком Петру Чикеренді. Мама Сашка вийшла заміж за нього і народила дитину. Мешкали разом, в одному будинку. Дві дорослі сестри хлопця — від попереднього шлюбу матері. Одна з них теж працювала у Польщі, приїхала до брата в лікарню першою. Пізніше приїхали його мама, ще одна сестра та двоє братів загиблих чоловіків. Їх усіх прихистили віряни тамтешньої протестантської церкви, розмістивши у Домі милосердя. Ця церква оплатила вартість чотирьох трун, по 400 доларів кожна. А громада села Борбин найняла для перевезення спеціальний автомобіль, в який стали усі чотири труни.
Анатолій Троцюк також розповів, що неабияку допомогу у швидкому від’їзді родичів загиблих до Польщі, розміщенні на проживання, в оформленні документів на перевезення тіл додому та в багатьох інших організаційних питаннях надала Світлана Криса — керівник консульського відділу, І секретар з консульських питань Посольства України в Польщі. За це висловлює їй велику подяку від усієї громади.
— Пані Світлана першою зателефонувала до мене, навіть не знаю, звідки у неї мій номер, і запитала, чи рідні цих чоловіків знають про те, що сталося, — каже Анатолій Троцюк. — Вона одразу виїхала з Варшави до Познаня і провела там усі ці дні. Вона сказала, що за умовами страхування автомобіля, яким вони їхали, вимагати відшкодування неможливо, а за медичними страховками загиблих можна спробувати заявити про відшкодування. Тим часом наші депутати пішли по селу й зібрали 83 тисячі гривень на перевезення тіл та поховання, та не знаю, чи вистачить. Світлана Криса також пообіцяла допомогти у розшуку зниклого брата Андрія Василевського.
Спецтранспорт мав виїхати до Польщі 19 червня, а похорон попередньо запланували на 20 червня. 18-20 червня в Острожецькій об’єднаній громаді, до якої входить Борбин, оголошено жалобу за загиблими.
Світлана Федас.
