До початку першої світової війни роль світової валюти виконував британський фунт стерлінгів. Проте він втратив цю роль приблизно в 1918 році. До початку другої світової війни на звання головної валюти світу претендували французький франк, американський долар, британський фунт. На початку 1930-х років до цього змагання приєдналася німецька марка. Друга світова війна обрушила марку. Великобританія і Франція, країни, які перемогли у війні, проте, опинилися в тяжкому становищі: їхні економіки були зруйновані, а великі колоніальні володіння погрожували початком безлічі війн за незалежність. Лише США — єдина зі світових супердержав — вийшли з війни сильнішими, ніж були до її початку. США стали найбільшим кредитором світу, американська економіка становила половину світової. На частку США припадало три чверті всього золота, що знаходилося в сейфах державних банків країн світу. У результаті, долар замінив золото як головну міжнародну валюту і набув першорядної ролі у світовій торгівлі й інвестиціях. Початок цьому було покладений в 1944 році на конференції в містечку Бреттон Вудс — світові держави погодилися зробити долар основою повоєнної монетарної системи. США обіцяли ввести фіксований курс долара до золота — $35 за унцію і долар фактично замінив найдавнішу і найпоширенішу валюту — золото. Проте згодом ситуація змінилася. Початок був покладений війною у В’єтнамі, коли адміністрація США девальвувала долар для того, щоб оплатити військові витрати. У 1960-ті — 1970-ті роки інфляція в США серйозно підірвала популярність долара у світі. У 1971 році був введений «плаваючий» курс долара стосовно світових валют (з 1945 року курс був постійним), і «золота складова» долара зменшилася на 20%.
У 1985 році адміністрація президента Рональда Рейгана створила слабкий «Долар Рейгана». Для цього США одержали підтримку від індустріально розвинених країн «Великої П’ятірки» (які нині стали «Великою Вісімкою») і почали процес здешевлення долара стосовно головних світових валют. За два роки долар подешевшав на 50% стосовно німецької марки і японської єни. Результат — обсяг американського експорту за цей же час зріс на 22,2%.
Історія свідчить, що значні коливання курсу долара стосовно світових валют виникали, у тому числі, і в результаті підписання багатосторонніх угод між головними світовими економічними державами. Наприклад, у 1978 році в Токіо була підписана угода, яка знижувала світові митні тарифи. До моменту підписання цієї угоди експорт США впевнено зростав, а курс долара знижувався. Після підписання цього документа почався зворотний процес — долар почав зростати, а експорт, відповідно, падати. Цю тенденцію зупинив «Долар Рейгана», якому було призначене недовге життя. У 1987 році країни «Великої Шістки» домовилися сповільнити темпи зниження курсу долара. Долар, що зміцнився, сприяв бурхливому розвитку міжнародної торгівлі. Інвестиційні операції в економіки інших країн, у переважній більшості випадків, відбувалися і відбуваються в доларах, що ще більше підвищило стабільність цієї валюти.
Відомий фінансовий аналітик Роберт Самуельсон вважає, що не існує економічної теорії, яка б точно могла пророкувати долю долара. Причина проста — відсутність достатньої кількості даних для аналізу. До кінця 1940-х років у світі не існувало грошової одиниці, яка б виконувала подібні функції. Крім того, у світі відсутній якийсь єдиний фінансовий центр, який визначав би долі валют і національних економік. Історія показує, що лише один чинник може серйозно вплинути на популярність долара у світі — висока інфляція в США.
