Власне, виставка на півстолітній ювілей стала для фотохудожника, який займається цією справою вже більше тридцяти років, лише другою, вперше свої роботи Похилюк показував шість років тому. Проте творів, які можна було б виставляти хоч декілька разів на рік, у Похилюка вистачає — іще з радянських років він співпрацює з пресою, працюючи фотокореспондентом, а це, в свою чергу, зумовлює жанр фоторобіт — Похилюк відомий вмінням робити якісні репортажні знімки з будь-яких подій місцевого та всеукраїнського масштабу. Героями фоторобіт є як відомі політики, так і літні мешканці далеких поліських сіл. І це при тому, що фотографія для нього офіційно хобі, працює ж Анатолій фельдшером кардіологічної бригади швидкої допомоги. Працює добу, а потім три відпочиває, займаючись фотографією.
— Є такий жарт, — розповідає ювіляр. — Якщо хочеш, щоб твій ворог розбився, подаруй йому мотоцикл. Якщо хочеш, щоб він збіднів, подаруй фотоапарат. Фотомистецтво справді забирає купу грошей, але якщо займатися тільки цим, то можна жити. Я на цьому не заробляю, трапляються замовлення — це дозволяє компенсувати витрати.
— Яка робота більше подобається?
— Зараз фотографія ближче до душі, але я вже не в тому віці, щоб кидати «швидку». Добре, що вдається поєднувати — коли дуже треба фотографувати, хтось підмінює, а я потім відробляю. Але фотоапарат на чергування не беру, тому «медичних» фотографій мало.
Своїми роботами я намагаюся показати життя таким, яким воно є насправді. З веселих подій виходять яскраві, оптимістичні фото. Якщо ж подія трагічна, то фотографія повинна передати ввесь трагізм ситуації. Репортажний стиль сформувався, мабуть, у процесі роботи в редакції, і це зараз подобається.
— Міжнародні виставки пам’ятаєте?
— Років п’ять тому посів третє місце на престижній фотовиставці газети «День», були інші призи. Але взагалі-то, я не дуже стежу за різними конкурсами чи виставками — потрібно бути, як деякі фотографи, жити перемогами та медалями, але я не такий. Вони для мене не є самоціллю.
— А що найбільше подобається фотографувати?
— Все. Бо сьогодні можуть послати знімати політиків, а завтра — на спідвей. І усюди можна зловити цікаві та неповторні кадри.
Сама виставка робіт Анатолія Похилюка умовно поділяється на три частини. По-перше — це кадри, зроблені під час етнографічних експедицій на рівенське Полісся. Певна частина галерейної стіни віддана спорту номер один — фотограф каже, що йому подобається знімати спідвей, адже через його непередбачуваність можна схопити купу різних цікавих моментів. Не оминув автор експозиції й помаранчеву революцію. Ще один умовний розділ — це відомі у Рівному люди, такі як Матчук, Червоній, Василишин, Смик та інші, друзі та близькі люди.
