— Як тільки почав працювати у філармонії, я казав — її треба рятувати. Колишнє керівництво на мене ображалося, але насправді так і було. Звісно, за рік, що минув, багато зробити не встигнеш, але у нас певні досягення є. Перш за все ми знайшли фінансового партнера — «Укргазбанк», а це для не зовсім прибуткової структури, мабуть, момент позитивний. Омолодили колектив, взяли на роботу гурт «Дуліби», співака Сашка Невже. Частково вдалося вирішити проблему транспорту. Але головне наше досягнення — це принципові зміни самого підходу до роботи. Нам вдалося створити новий бренд філармонії — організації, яка здатна робити цікаві та оригінальні концерти. Привезти артиста мало — треба привернути до нього увагу, адже музика — це той самий продукт, який треба вміти продати. І ми почали продавати — почали робити якісні афіші, запустили рекламу на радіо та в газетах, ввели систему VIP-карток для наших партнерів. І що головне — ми вгадали потреби нашого глядача, ми даємо йому те, що він хоче чути й бачити. Нарешті Зал камерної та органної музики почав збирати аншлаги, причому іноді на спецпроекти не всім вистачає квитків — і це реальне досягнення, яке свідчить про те, що ми рухаємось у потрібному напрямку. Приклад правильного підходу: в Луцьку, куди ми привезли скрипаля Авнера Веріуса, я сказав, щоб квитки ставили по 10-40 гривень. Мені дивувалися: а хто ж прийде? А потім дякували: спасибі, Миколо, ми тепер бачимо, що глядач згоден платити гроші за якісні концерти.
— Рік тому ваше призначення стало для багатьох несподіванкою. Не страшно було йти у майже незнайому галузь?
— Я тоді знав, що йду в здоровий колектив. Були, щоправда, певні «пухлини», але тепер їх немає. Працівники філармонії — це професіонали своєї справи, яким перш за все був необхідний керівник — фаховий менеджер. Для мене ця робота не стала новою, я ж стільки років займався організацією концертів, а тому всю «кухню» добре знаю. Філармонії рік тому не потрібен був керівник із дипломом консерваторії — в даній ситуації це лише папірець. Я, до речі, ноти знаю, сім років в оркестрі грав, але тут важливі якості саме організатора, менеджера — власне, людини, яка знає, як на мистецтві можна отримувати прибуток. І з першого дня я казав артистам: люди добрі, ми можемо заробляти. Але була одна проблема — музиканти боялися виявляти ініціативу, я відчував їх затиснутими в якісь рамки. Вони мене питали: «А що, можна так робити?». Я відповідав: «Так треба робити!». Зараз я намагаюся стимулювати кожного артиста філармонії знаходити свій унікальний образ, а це, в свою чергу, допоможе знайти свого глядача. Я хочу, щоб артист виявляв ініціативу!
— Окрім творчих, у філармонії ще й інших проблем завжди вистачало…
— Ми не побоялися поставити перед владою проблему ремонту органного залу, хоча мої попередники чомусь цього не робили. Зокрема, зараз вже виділені кошти на ремонт даху. А в приміщенні самої філармонії у підвалах багато років було дуже сиро — всі казали, що це через грунтові води. Я писав всім, кому можна, поки не з’ясувалося, що це проблеми каналізації. Як тільки все буде в порядку, в тих кімнатах ми зможемо обладнати студію звукозапису.
Загалом, минулий рік був важким — ми пробували, експериментували, але в майбутньому буде легше.
