У 52 номерах газети «Рівне вечірнє», які виходили щотижня протягом року, як у дзеркалі відображаються події, що відбувалися у Рівному. Чим запам'ятається рік, що минає — у традиційному підсумковому огляді «РВ».
Позитив року
Школам «під ялинку» — китайські комп'ютери
Від Китайської Народної Республіки цього понеділка Рівненщина отримала 899 комп'ютерів. Вартість кожного — майже 13 тисяч гривень. Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко повідомив, що усі комп'ютери оснащені ліцензійним програмним забезпеченням і готові до роботи, тому їх одразу передають у школи області.
Мільйонери серед нас
«Корейко» із «хрущовки»
Із сейфа відділення «Правексбанку», що на вул. Княгині Ольги у Рівному, зникло 1?780?000 доларів, 1?230?000 євро та 230? 000 швейцарських франків. Але рівнян вразила не стільки сума вкрадених коштів, як те, що власником грошей виявився нічим не примітний чоловік — Вадим Ясюк, який мешкає у звичайній квартирі старої п'ятиповерхівки на вулиці Гагаріна. Про те, що чоловік є валютним мільйонером, не підозрювали ні його сусіди, ні навіть дружина. Чи справді заявлені гроші лежали в банківському сейфі, який він орендував, і якщо так, то яким чином вони були зароблені — поліція так і не з'ясувала.
Мрія міського голови
Дуобус для Хомка. За мрію міського голови з бюджету заплатили 7,5 мільйона
У грудні вулицями Рівного почав курсувати гібридний тролейбус, так званий дуобус, який, окрім електродвигуна, має ще й дизельний. Заплатили за нього заводу «Бєлкомунмаш» аж 7,5 мільйона гривень з міського бюджету. Чиновники, щоправда, запевняли, що на покупці ще й зекономили — бо прокладання контактної мережі для продовження маршруту стандартного тролейбуса коштувало б набагато дорожче. А міський голова Рівного Володимир Хомко дуже хотів, щоб на цьому маршруті — з Північного до кладовища «Нове» — їздили саме тролейбуси. Хомко зізнався, що дуобус — це його давня мрія. Тож у 2017 році за цю мрію голови, очевидно, знову доведеться платити з бюджету — бо є плани купити ще кілька дуобусів. І нічого, що подивувавши рівнян лише кілька днів своїм незвичним виглядом, дуобус зупинився посеред дороги — бо виявилась несправність. Купувати знову збираються у того ж виробника.
Довгі руки ФСБ
У вбивстві рівнянина генпрокурор звинуватив російські спецслужби
Івана Мамчура, 37-річного рівнянина, сусіди з будинку на вул. Відінській знайшли мертвим на сходинковому майданчику. Убивця залишив біля тіла пістолет з глушником і вісім гільз. За що убили працівника слідчого ізолятора, який останнім часом працював начальником відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації СІЗО? Розслідуючи це вбивство, розглядали кілька версій, серед яких — побутовий конфлікт, помста когось із тих, хто утримувався в СІЗО. А також — що вбивство може бути пов'язане з колишньою службою Мамчура — він служив спецпризначенцем військової розвідки, щоправда, звільнився зі Збройних сил ще у 2009 році.
Справа щодо вбивства Івана Мамчура тихо розслідувалась рівненською поліцією й з кожним днем мала все менше шансів залишитись розкритою. Аж раптом пролунала гучна заява від генпрокурора Луценка — на Харківщині на кордоні з Росією затримано жителя Маріуполя Смородінова, одного з підозрюваних у вбивстві рівнянина Івана Мамчура. Генпрокурор також повідомив, що вбивство він вчинив на замовлення органів ФСБ Російської Федерації, оскільки Мамчур раніше проходив військову службу у спецпідрозділах ЗСУ в зоні АТО. Смородінова доставили в Рівне та помістили в СІЗО. Тим часом, як з'ясувала «РВ», всупереч словам Луценка, Іван Мамчур у зоні АТО на сході України не служив і не воював. А вбивця зізнався, що офіцера «замовили» за його колишню участь у бойових діях у Грузії.
Декомунізація
Таки Вараш?
Понад 400 населених пунктів, вулиць і скверів перейменували на Рівненщині, виконуючи закон про декомунізацію. Не завжди цей процес відбувався швидко і без проблем. Але найбільш затятими виявились мешканці Кузнецовська — вони так довго сперечались, якою має бути нова назва міста, що завершився термін, визначений на цю справу. Тож за перейменування взялася Верховна Рада — 3 червня місто стало називатися Вараш, бо таку назву мало село, на місці якого його збудували.
Але чимало мешканців міста атомників не бажали називатись варашівцями. Їхні пристрасті підігрівали й деякі міські депутати і голова. На початку грудня навіть з'явився проект рішення про проведення консультативного референдуму з питання перейменування. Але на сесію, де мали це питання розглядати, більшість депутатів не прийшли. Тож сесію довелося перенести. А 20 грудня, коли сесія таки відбулася, за референдум проголосували лише 10 з 33 присутніх на сесії депутатів.
Небесні перспективи
Літаком з Рівного поки тільки на курорт
На початку липня з Рівного вперше за багато років вилетів пасажирський літак. Цю подію відзначили з великою помпою за участю різнокаліберного начальства у вишиванках. Розповідали про шалені перспективи Рівненського аеропорту, який має статус міжнародного. Однак до вересня літак з Рівного літав тільки раз на тиждень до турецької Анталії, поки тривав курортний сезон й набиралося достатньо пасажирів. З середини жовтня з Рівненського аеропорту літаки почали літати вже двічі на тиждень — до туристично-курортних центрів Єгипту — в Хургаду та Шарм-ель-Шейх. З нового року у планах представників компаній «Bravo Airways» та TPG — відправляти ще й літаки до польського Любліна, до Греції, а згодом знову до Туреччини.
Конфлікт року
Двоголова рада
Затяжний конфлікт навколо посади голови Рівненської обласної ради фактично розпочався ще у листопаді 2015-го, коли, не без втручання й тиску народних депутатів від Радикальної партії Олега Ляшка, на цю посаду обрали 33-річного депутата-радикала Володимира Ковальчука.
У березні цього року п. Ковальчука звільнили, а замість нього обрали головою депутата від БПП Олександра Корнійчука. Можливо, на цьому все б і закінчилось, якби не суддя Рівненського окружного адміністративного суду Андрій Сало. Розглядаючи скаргу Ковальчука, він прийняв таке собі «соломонове» рішення. 11 квітня він ухвалив негайно поновити Володимира Ковальчука на посаді голови облради, назвавши рішення обласної ради від 11 березня про його звільнення неправомірним. Однак при цьому суддя не задовольнив клопотання адвокатів Ковальчука про те, щоб визнати незаконним і рішення про обрання Олександра Корнійчука, за якого депутати голосували у той же день, коли й звільнили Ковальчука.
В результаті в Рівненської обласної ради почалось двоголів'я чи правильніше — безголів'я, оскільки почались скарги, апеляції, консультації і навіть у Мін'юсті не могли сказати, хто з двох голів має право зайняти службовий кабінет. Так тривало до 17 червня. Врешті-решт обидва «легітимні»— Володимир Ковальчук та Олександр Корнійчук — озвучили свої заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Місце голови порожнім було недовго — на цю посаду обрали Миколу Драганчука, депутата від «Батьківщини».
Репутація — понад усе
Патрульна поліція відкрила Соборну
19 квітня у Рівному на майдані Незалежності в присутності тодішньої голови Національної поліції України Хатії Деканоідзе склали присягу 193 патрульних поліцейських, у тому числі 26 дівчат. Начальником управління патрульної поліції Рівного призначили 23-річного волинянина Сергія Мерчука. Першим помітним вчинком керівника патрульних стало скасування заборони на проїзд центральною частиною вулиці Соборної. Звідти зникли знаки, які обмежували рух транспорту з 7.00 до 21.00, що виглядало логічно, адже цю заборону з часу її запровадження постійно порушували, а сама Соборна вдень ставала великою парковкою, де залишали авто десятки «порушників». Сергій Мерчук тоді заявив, якщо навести порядок у центрі міста, то жодні заборони будуть не потрібні. А також, що це буде додатковим підвищенням репутації поліції.
Проїзд вулицею Соборною відкритий і понині, а репутація патрульної поліції Рівного залишається незіпсованою. Принаймні на хабарах вони ще не попадались, а періодичних нарікань за свою роботу зазнавали здебільшого від водіїв та пішоходів-порушників, «стихійних» вуличних торговців і хуліганів.
Проект року
Шукали замок — накопали на звіт
Усе літо і аж до кінця жовтня археологи досліджували ділянку у парку біля стадіону «Авангард» у Рівному, шукаючи залишки замку князів Любирських. Фахівці відразу казали — справа безнадійна, бо у 60-х замок, зруйнований під час війни, зрівняли із землею екскаваторами. Та ініціатор цієї затії Тарас Максименко, начальник міського управління культури і туризму, не відступав. Зумів переконати й міськраду у грандіозних перспективах цього проекту — на розкопки в бюджеті передбачили понад 2 мільйони гривень.
Замку археологи, звісно ж, не знайшли. Але викопали кілька тисяч предметів, найцікавіші з яких показали на виставці в обласному краєзнавчому музеї: кахлі, кераміка, монети, уламки люльок, зброї, скляних кухлів, черепки та цеглини з клеймом. А Тарас Максименко оприлюднив звіт археологів про розкопки на вулиці Замковій. Документ виявився досить детальним та об'ємним — майже 40 сторінок.
«Бурштинова мафія»
«Мафіозі» поновлюється на прокурорській посаді
І досі не закінчилось слідство у справі Андрія Боровика, заступника прокурора Рівненщини, якого 4 липня вивели зі службового кабінету в наручниках, назвавши «головним організатором злочинного угруповання з незаконного видобутку бурштину». Того ж дня було затримано ще чотирьох. На публічне коментування «масштабної спецоперації під назвою «Бурштин» до Рівного тоді приїхали генпрокурор Юрій Луценко, глава СБУ Василь Грицак та військовий прокурор Анатолій Матіос. І хоч ще у липні генпрокурор Луценко заявляв, що вже зібрано повну доказову базу стосовно вини Боровика й ще чотирьох затриманих під час спецоперації «Бурштин» і що суд над ними відбудеться найближчим часом, всі вони досі сидять у СІЗО Києва. І коли закінчиться слідство та справа нарешті дійде до суду — невідомо.
Тим часом Андрій Боровик звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Генпрокуратури щодо скасування наказу від 27 липня про своє звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу. По цій справі вже відбулось кілька судових засідань, її розгляд триває.
Реконструкція
Три стадіони для «Вереса»
Коли почали говорити про плани реконструкції стадіону «Авангард» у Рівному (за 120 мільйонів гривень), то цій новині зраділи не тільки вболівальники «Вереса», які найчастіше на нього ходять, а й більшість рівнян. Занедбана спортивна споруда муляє око кожному. Коли ж відомі у Рівному люди почали говорити про те, що паралельно планується неподалік облаштувати ще два — в реальності цих намірів багато хто засумнівався.
Звичайно ж, це пояснюється потребами відродженої футбольної команди «Верес», який за один сезон вийшов з другої у першу лігу, а в наступному році має всі шанси знову підвищитись у класі й грати вже у прем'єр-лізі. Олексій Хахльов, голова обласної федерації футболу, пояснює: у прем'єр-лізі до клубів зовсім інші вимоги, насамперед — відповідна інфраструктура, якої у «Вереса» майже немає.
І, виявляється, реалізація проекту УЄФА — «Хет-трик», який передбачає будівництво стадіону зі штучним покриттям (на місці біля «Авангарду», де зараз тренувальні гареві поля), питання допуску «Вереса» до змагань у прем'єр-лізі не вирішує.
Тож нещодавно Олексій Хахльов зазначив, що є намір побудувати ще й міні-стадіон — треба ж десь «Вересу» грати, доки ремонтуватимуть «Авангард». Тож за словами п. Хахльова, на тій же земельній ділянці, яка виділялась для будівництва стадіону зі штучним покриттям за проектом УЄФА, побудують ще й міні-футбольний стадіон з натуральним газоном. А грошей на нього, вважає п. Хахльов, має вистачити з тих, які передбачені на реконструкцію «Авангарду». Отож в разі реалізації цієї ідеї у Рівному може з'явитись повноцінна футбольна інфраструктура — три стадіони. Поки що це мрія. Але не менш нереальною виглядала два роки тому й мрія відродження професійного футболу на Рівненщині.
