20 лютого минає рік після кривавих подій на Майдані. Герої Небесної сотні Олександр Храпаченко, Валерій Опанасюк та Георгій Арутюнян разом з іншими рівнянами до Києва їхали автобусами, які щодня відправляли активісти. Анатолій Сидорук, який нині керує обласною організацією партії “УДАР”, а під час революції відповідав за перевезення рівнян на Майдан, пам’ятає, як до Києва проводжали кожного з них. Нині пан Сидорук з болем згадує “кривавий четвер”, але впевнений, що події річної давнини були немарними.
Анатолій Сидорук
- Коли розпочалася революція, усі демократичні політичні сили області зібралися в Народному домі, створили координаційну раду і розподілили між собою ланки роботи. Мені доручили координацію з київським Майданом: відправку людей із Рівного та області, повернення їх назад, були машини, що повністю завантажували харчами, одягом, шоломами, щитами.
- З Рівного під час революції на Майдан щодня відправляли чимало людей…
- З початку революції "ударівці" безперервно двічі на день, о 6-й та 16-й годині, відправляли великий автобус та дві маршрутки. До Нового року кількість охочих їхати на Майдан збільшувалася - 60-130 осіб на день, було все важче відправляти, бо тиснули на перевізників. Потім трохи був спад - по 20-30 людей везли. А коли 17 лютого загострилася ситуація в Києві, знову всі ринули. 17-19 лютого близько півтисячі майданівців ми лише відправили з Рівного. А багато хто своїм транспортом їхав. А скільки ще з районів було! Ризикували своїм бізнесом тоді багато перевізників - усіх ми хочемо 20 лютого зібрати на майдані Незалежності у Рівному, коли вшановуватимемо загиблих Героїв Небесної сотні.
Революція Гідності людей настільки сконсолідувала, згуртувала, що громаду тоді вже було не зупинити. Зрештою, якби не це об'єднання, зараз би не було стількох пожертв, добровольців, волонтерів, які на 70% створили армію, що зараз воює на сході. Заради цього, вважаю, потрібно було їхати на Майдан і відстоювати ідеали революції.
- Часто згадуєте 20 лютого, коли надійшли звістки про загибель рівнян?
- Як сьогодні пам'ятаю, як багато людей 19 лютого з Рівного поїхало. Наступного дня було ще більше людей. Добре запам'ятав, як відправляв Сашу Храпаченка. Він їхав у компанії молодих хлопців. Вони були згуртованими, горіли душею, казали, що повинні бути на Майдані і відстоювати незалежність України та краще життя… А потім я отримав дзвінок від координатора з Майдану Лілі, яка сказала, що загинув наш Сашко… Досі важко повірити у ці смерті.
- Петро Порошенко підписав розпорядження про відзначення Дня Героїв Небесної сотні.
- Ми повинні 20 лютого віддати шану людям, які пожертвували свої життя за зміни в нашій країні. Їхали на Майдан за покликом душі. Тому вся Україна має вшанувати Героїв. Я б хотів, щоб у цей день взагалі була година мовчання, щоб транспорт у цей час зупинився. Адже Герої Небесної сотні загинули за кожного з нас.
- Минув рік після подій на Майдані. За цей час щось змінилося на краще?
- Ми стали іншими. Згуртованішими. Прокинувся патріотизм у душах людей. Ми скинули режим Януковича, обрали президента. Але країні важко в економічному плані, тому суспільство відчуває на собі зміни в гіршу сторону.
- Почали говорити, що потрібна нова революція…
- Ми маємо зовнішнього агресора, тому, навпаки, потрібно стабілізувати ситуацію всередині країни, бути спокійними. Не може бути пострілів по військкоматах чи ОДА. Світ вже визнає, що в Україні російські війська, тому, на мою думку, новий Майдан зараз - тільки на руку путінському режиму.
- Що потрібно, на вашу думку, зараз робити для розвитку країни?
- Перш за все, не потрібно топтати те, що ми маємо, і з простягнутою рукою ходити по світу, просячи грошей. Бо наступним поколінням доведеться віддавати наші борги. Потрібно піднімати економіку України. Не можна так, як зараз, душити малий і середній бізнес, які є важливою складовою нашої економіки. На місцевому рівні також потрібні зміни. Рівненська область багата на корисні копалини, ліси. Навести лад з видобутком та переробкою - і область перестане бути дотаційною.
- Вдасться, зважаючи на війну?
- Наша організація активно допомагає військовослужбовцям у зоні АТО. Ми збираємо допомогу на Рівненщині для солдатів і я бачу, що її стає все менше і менше - населення бідніє. Люди розчаровуються, особливо коли ще й слухають хлопців, що повертаються з війни. Тому, як на мене, територія, де не ведуться воєнні дії, може і повинна розвиватися. З 1993 року я - керівник підприємства, яке створив власними руками. Я дуже добре знаю Рівненську область, а тому маю плани, як можна вивести її із кризи. Якщо до мене звернуться, я поділюся думками.
- На вашу думку, коли закінчиться війна?
- Прогнозувати важко. Але я впевнений, що маючи такого ворога, як Росія, і армію хоч і патріотичну, але зі слабким ресурсом, ми потребуємо військової підтримки НАТО. Якщо взяти війну в Грузії, то вона закінчилася, коли втрутилися США. Але віддати територію ми не повинні. На Донбасі та Луганщині - наші громадяни, тамтешнє населення воює і на нашій стороні, а стільки партизанів, які допомагають українській армії. Нині потрібна політична воля влади та звернення керівництва держави до професійних військовослужбовців, які знаходяться в резерві, використовуючи їхні поради розум і навички.
