Повідомлення про те, що війська блоку НАТО тепер можуть у разі потреби пересуватися територією України, зацікавило не із стратегічних чи політичних мотивів. Крізь нас, користуючись нашою «багатовекторністю», споконвіку пересувалися чужі армії, тому чи буде їх більше, чи буде менше — немає значення. Інтерес викликає інше — вперше за понад півстоліття ми можемо побачити у себе іноземну армію.
Повідомлення про те, що війська блоку НАТО тепер можуть у разі потреби пересуватися територією України, зацікавило не із стратегічних чи політичних мотивів. Крізь нас, користуючись нашою «багатовекторністю», споконвіку пересувалися чужі армії, тому чи буде їх більше, чи буде менше — немає значення. Інтерес викликає інше — вперше за понад півстоліття ми можемо побачити у себе іноземну армію. Сучасне покоління, на відміну від попередніх, ніколи не мало такого задоволення і не дуже, чесно кажучи, від цього постраждало. Заспокоює і те, що це будуть не окупанти. Але і не союзники. Просто іноземна армія, яку ми, не виключено, побачимо зблизька. Чим вона відрізняється він нашої? У дозволі збройним силам блоку НАТО використовувати територію України для вирішення стратегічних завдань є одне місце, де написано, що свою територію і все інше наша сторона надаватиме натовцям «на платній основі». За те, щоб попересуватися поміж нашими містами і селами, багатенькі збройні сили Північноатлантичного Альянсу будуть платити. Платити є чим. Бо лише на військову операцію в Іраку одні тільки США вже витратили понад десять річних бюджетів України. І не видно, щоб схудли від цього. Тому чекаємо платоспроможного війська, уявити яке людині, вихованій в нашій системі цінностей, досить непросто. Чи є реальною для нас картина, коли озброєні найновішою зброєю вояки входять у село і купують (!) у «матки» ті самі знамениті «млєко і яйка». Причому купують у п’ятдесят разів дорожче, ніж рідний колгосп, чи як це тепер називається. Погодьтеся, що в нашій уяві солдат виглядає майже завжди голодним і купити може хіба що горілки, але то святе! Коли ж солдат озброєний, то йому по праву сильного належить все, що є у неозброєних навколо нього разом із самими неозброєними. Може, і не кажемо ми про це, але розуміємо приблизно так. Це не тому, що наш солдат злий, жорстокий чи погано вихований, що, до речі, буває досить часто. Головне — наш солдат завжди бідний! А їхній солдат, навпаки — завжди багатий. У кого є, перечитайте книжку про вояка Швейка, де пишеться про війну 1914 року. Книжка свідчить, що австрійські та німецькі загарбники на близькій до нас території України ще тоді купували харчі у населення, щоправда, не завжди за справжньою ціною. І це було предметом гострої сатири письменника Гашека. Так до чого це я? До того, що вигляд армії, яка щедро платить за все, може завдати останнього і непоправного удару по нашій, і без того травмованій успішними реформами нинішньої влади, психіці. Всім раптом захочеться до країни, де всі такі багаті, чесні й сильні, як війська НАТО. Розташування іноземних військ у такому разі доведеться посилено охороняти від потоку наших добровольців. Охорона, ясна річ, буде із наших вояків. Які, як відомо, якщо і заплатять, то не грошима, причому так, що більше не захочеш.
