Банк погрожує депутату судом

Депутат Анатолій Чугуєвець так перейнявся долею рівнянина Петра Куницького, якого виконавча служба уже вдруге намагається виселити з квартири за борги перед банком, що не боїться постати перед судом.

Чергове невдале виселення боржника з цієї чотирикімнатної квартири, що на вулиці Мельника у Рівному, відбулося в присутності громадських активістів та журналістів у п'ятницю. А у понеділок Зоя Іванюк, керівник відділу стягнення управління по роботі з проблемними кредитами Львівської ОД "Райффайзен Банк Аваль", повідомила "РВ", що банк підготував позовну заяву до суду проти депутата Рівненської міської ради Анатолія Чугуєвця. Банкіри звинувачують його у спотворенні та перекручуванні фактів і навмисному дискредитуванні роботи обласної дирекції банку. Зокрема, йдеться про те, що депутат оприлюднив у присутності представників багатьох ЗМІ факти, які, на його думку, свідчать про реалізацію заставного майна за навмисно заниженими цінами. Петро Куницький, боржник: — Кредити в банку "Аваль" почав брати з 2003 року. Загалом на суму близько 80 тисяч доларів. До 2008 року платив по кредиту день у день. Банк навіть дарував мені подарунки як зразковому клієнту! Коли почалася криза, я попросив, щоб мені дали відстрочу з виплатою на півроку. Але мені відмовили. Почали шукати причини, щоб виставити на аукціон майно. У мене був склад на ринку Дикого. Його забрали за несплату орендної плати разом з товарами та обладнанням. Тож я вже більше року без роботи. І не можу повертати борги банку. Зараз навіть не знаю, який у мене борг, написав заяву до банку, щоб про це дізнатися. До речі, така виписка у них коштує півтори тисячі гривень. Анатолій Чугуєвець, депутат міської ради: — Автомобіль "Фольксваген" Петра Куницького представники банку забрали просто з подвір'я. Придбав цей автомобіль за 17 тисяч гривень колишній прокурор Іванюк, дружина якого працює в цьому ж банку. Це авто бачать у місті. Магазин на вулиці Шевченка, який мав пан Петро, теж забрали і продали за 165 тисяч гривень. Те саме сталося і з його чотирикімнатною квартирою — вона продана за 174 тисячі гривень. До речі, приходив новий власник і сказав, що готовий віддати цю квартиру, якщо йому повернуть, окрім 174 тисяч, ще й 3 тисячі доларів, які він віддав виконавчій службі, щоб забезпечили виселення боржника. Я від своїх слів не відмовляюся. Маю письмове звернення Петра Куницького, де він чітко описав те, що втратив. Якщо ж мене будуть судити за те, що виконую свої депутатські повноваження, то нехай так буде. За себе не боюся, бо дію в інтересах громади. Олег Герасименко, державний виконавець: — Ми наклали арешт на майно і не маємо правових підстав не вчиняти виконавчу дію в повному обсязі. Це вже втретє приходимо від початку відкриття виконавчого провадження. Перенесемо і цього разу на іншу дату. Виконавча служба не здійснює продаж майна. Вона лише готує документи, які передають в організацію, що здійснює торги. Раніше головне управління юстиції області проводило тендер з торгуючими організаціями і визначало ту, яка займатиметься реалізацією майна боржників. Зараз торги відбуваються в онлайн-режимі, тому це повинно виключити такі ситуації в майбутньому. Євгеній Жуков, керівник ГО "Кредитний майдан": — Кредитний Майдан разом із власниками квартири проситиме, щоб виконання рішення виконавчої служби перенесли принаймні до судового засідання, яке відбудеться 27 січня. Адже власник квартири подав у суд. Зоя Іванюк, керівник відділу стягнення управління по роботі з проблемними кредитами Львівської ОД "Райффайзен Банк Аваль": — П'ять років Куницький не платив за чотирма кредитами на загальну суму майже мільйон гривень. Два роки працівники банку пропонували добровільно погасити заборгованість, складали йому індивідуальні графіки проплат, виходячи з його фінансових можливостей. Він на словах погоджувався, а далі просто зникав. Тоді ми вимушені були звернутися до суду за примусовим стягненням боргу. В суд він не з'являвся, рішення не оскаржував, хоча міг би це зробити. Давали кілька років на добровільну реалізацію частини заставного майна. Таким чином, він міг би погасити два кредити, а по інших двох вийти на графік і виплачувати. Мова йшла про реалізацію невеликого "магазину" на вулиці Шевченка площею 16 кв. м. Ми знайшли йому покупця на це приміщення, який пропонував заплатити 30 тисяч доларів, з врахуванням яких всі питання прострочених платежів вирішувались без судів. Однак пан Куницький знову ж таки не погодився. Продавати не хотів, а на всі пропозиції банку хоча б частково сплатити заборгованість у нього була єдина відповідь — немає грошей. Хочу наголосити, що банк не займається реалізацією заставного майна боржника. Лише погоджує вартість того майна, що виставляється на продаж, на основі незалежної експертної оцінки, яку замовляє виконавча служба. Якщо боржник з цією оцінкою не погоджується, він може замовити альтернативну. Однак пан Куницький цього не зробив. Взагалі, заставне майно дуже важко реалізувати. Особливо житлову нерухомість. Тому подібна нерухомість оцінюється значно нижче від ринкової вартості. Хоча стартова ціна чотирикімнатної квартири пана Куницького відповідала ринковій. Однак упродовж двох років, доки тривала процедура примусової реалізації, квартиру шість разів виставляли на аукціон, ціна зменшилась. Бажаючих придбати не виявилось. Те саме і з його автомобілем. Десятки людей дивилися, але купувати не хотіли, бо це було не авто, а "курятник на колесах". Щодо звинувачень пана Чугуєвця у тому, що цей автомобіль придбав хтось з родичів працівників банку, то є довідка з МРЕВ, яка цей факт спростовує. tag:Виселення