Невеличка замітка у нашій газеті (№93 від 6 грудня), в якій повідомлялося про підготовлений студентами проект міні-гідроелектростанції на річці Устя, несподівано викликала бурхливу реакцію міського голови Володимира Хомка, який звернувся до проректора НУВГП Петра Мельниченка за поясненнями. Чому цілком реальний та корисний для міста студентський проект викликав таке роздратування та звинувачення на адресу газети у "перекручуванні інформації"? Адже проект зведення ГЕС малої потужності вже давно існує в університеті.
Олександр Рябенко, доктор технічних наук, академік Академії будівництва України та завідувач кафедри гідроенергетики та гідромашин НУВГП: — На Усті є кілька водосховищ, які створюють напір, але у промислових масштабах будувати тут ГЕС невигідно — дуже великий період їхньої окупності. Проте проект побудови мікро-ГЕС на Усті у нашому університеті був. Його свого часу розробив наш дипломник. Для "водника" гідроелектростанція добра тим, що студенти могли б спостерігати за її роботою, вивчати конструкцію, обладнання. Окрім того, мікро-ГЕС на Усті могла б забезпечити студентське містечко електроенергією. Звісно, у реалізації цього проекту є проблеми із фінансуванням, але якщо поєднати і виробництво електричної енергії, і пізнавальний навчальний процес для студентів, то він є досить потрібним і доцільним. Говорити про потужність та витрати на будівництво мікро-ГЕС я б не хотів — потрібно над розрахунками працювати на серйозному рівні. Мікро-ГЕС, яку можна було б встановити на Усті, працювала б не постійно, а лише у певні проміжки часу. Води на цілодобове забезпечення електроенергією не вистачить. Тому мікро-ГЕС на Усті могла б, наприклад, працювати у піки споживання електроенергії чи тоді, коли б "Рівнеобленерго" вимикало струм. Тим паче ГЕС запускається миттєво, на відміну від ТЕЦ чи АЕС. Пам'ятаю, свого часу до нас зверталися по консультацію підприємці з-під Хмельницького. Вони виготовляли молочну та м'ясну продукцію, проте тоді якраз були періоди, коли електроенергію постійно відключали і їхні продукти псувалися без холодильників. Біля їхнього підприємства протікала річечка, і вони захотіли побудувати на ній невеличку ГЕС, аби постійно підтримувати потік електроенергії у себе. На Рівненщині є поки що дві ГЕС — Млинівська і Хрінницька. Вони переважно працюють у весняний період, коли багато води. Оскільки у нас поруч дві потужні АЕС, то обсяги енергії, які виробляють ГЕС, дуже мало впливають на загальну енергетичну систему, проте з точки зору використання енергетичного ресурсу — це дуже доцільно. Водоенергія — це енергія відновлювана, її особливість в тому, що вона в певному розумінні — дарована, за неї не потрібно платити. Тому гідроенергетика й дешевша. На Рівненщині є перспективними ділянки на Горині. Особливо верхня частина, де є певні перепади висот. На таких ділянках можливе встановлення малих ГЕС. Найбільше надій — на гідроелектростанцію біля села Воскодави Гощанського району. Там уже побудовано шлюз-регулятор і чотири прогони по вісім метрів. По суті, напір там уже створено. Лишилося лише поставити турбіну. Перспективними є й інші ділянки на Горині, зокрема біля Олександрії.
