Голова Рівненської облдержадміністрації Василь Берташ не послухав Віктора Януковича, який минулого тижня заборонив використовувати себе у виборчій кампанії. Діючи за споконвічним принципом «ліпше перебдіти, ніж недобдіти», Берташ розпорядився повісити портрет Президента у залі для нарад. Аби Президенту не було сумно, поруч із ним було повішено прем’єр-міністра Миколу Азарова, зрозуміло, що у вигляді портрета. Ніби не знає наш обласний керівник, що доля усіх цих портретів складається із двох слів: «повісили — викинули». Так викидали портрети Леніна, Сталіна, Хрущова, Брежнєва, Андропова, Черненка, Горбачова, Кучми, Ющенка… Так викинуть колись і Януковича з Азаровим. Коли ж вірнопіддані керівники районних держадміністрацій вирішать повісити у себе ще й Берташа (портрет), можете не сумніватися — викинуть і його.
Кожен, хто зайде до зали засідань на шостому поверсі Рівненської облдержадміністрації, їх одразу помітить: по обидва боки від тризуба з прапорами України та Рівненщини на стіні за спиною головуючого з’явилися два аж надто великі портрети в рамах — Президента Віктора Януковича та прем’єр-міністра Миколи Азарова. Якщо стояти до стіни обличчям, то зліва від герба — більш контрастний портрет Януковича, справа — похмурий і невиразний Азаров. — Недорогі фоторепродукції, придбані, напевне, у звичайному книжковому магазині, обрамлені у доволі широкі сріблясті рами. Видно, що добирали їх під колір стіни, на якій розміщені, — поділився з кореспондентом «РВ» один з учасників чергової наради, який вважає себе знавцем інтер’єрів після впорядкування своєї оселі фахівцями-дизайнерами. - Але ці громіздкі портрети не вписуються у діловий інтер’єр, де використовується державна символіка. Такі рами більш доречні були б хіба до ікон чи до якихось зимових пейзажів. — За попередників Василя Берташа на цій посаді — Віктора Матчука та Василя Червонія — на цій стіні ніяких портретів не було. Кілька років поспіль, з 2005-го, поруч з тризубом та державним прапором містилася на стіні цитата українського письменника, нашого земляка Уласа Самчука: «Українська держава ніколи не переставала існувати як держава-ідеал, мрія, і носіями її були воїни, поети, кобзарі...». Віктор Матчук, вочевидь, не вважав за потрібне щось в інтер’єрі зали змінювати, аби продемонструвати свою відданість керівництву держави. Хоча портрети тодішнього Президента Віктора Ющенка були чи не у кожному кабінеті держслужбовця, як і тепер — нинішнього Президента Януковича. Зображення останнього на посаді прем’єра, а також і його наступниці Юлії Тимошенко вішати у залах чи бодай у коридорах якось не було заведено. А ось фото на стінах холу перед цим же залом змінювалися з приходом кожного нового голови адміністрації. Були там вишиванки та знімки бійців УПА, потім з’явилися роботи рівненського фотохудожника Сергія Бусленка, нині фото на стінах розповідають про історію Рівненщини. Василь Берташ, голова Рівненської облдержадміністрації: — Наша установа — це державна установа, а в державних установах, я вважаю, повинні висіти портрети керівництва держави. Як представники виконавчої влади, ми виконуємо укази тих, хто наверху вертикалі виконавчої влади. Тому цілком логічно і правильно, щоб у залі засідання обласної держадміністрації висіли портрети Януковича та Азарова. Не тому, що це Янукович та Азаров, а тому, що це Президент України Віктор Янукович та прем’єр-міністр Микола Азаров. Тобто буде інший Президент чи прем’єр — буде висіти інший портрет… Коли головою Рівненської облдержадміністрації був Микола Сорока, в залі засідання також висіли портрети — тодішнього Президента і прем’єра. Віктор Матчук, народний депутат України: — Слова Уласа Самчука «Українська держава ніколи не переставала існувати як держава-ідеал, мрія, і носіями її були воїни, поети, кобзарі…» з’явилися на стіні зали засідань облдержадміністрації під час головування Василя Червонія. Коли я прийшов на його місце, то навіть думки не мав, щоб це зняти. Бо ж слова цілком доречні для того приміщення — нагадували присутнім, для чого вони зібралися і на користь якої країни мають працювати. Щодо портретів вищого керівництва. В моєму кабінеті голови РОДА висів тільки портрет Президента Віктора Ющенка. Не один з його розтиражованих «канонічних» портретів, а портрет, так би мовити, неофіційний, зроблений під час візиту Ющенка в Острозьку академію і який краще передавав його риси, характер, теплоту і людяність. Зараз цей портрет знаходиться в моїй громадській приймальні на вулиці Тихій. А ось портрет прем’єра я не вішав, і не тому, що вони постійно змінювались, а тому, що якщо вішати цю високопоставлену особу, то як бути з іншими? Чому б не вішати, скажімо, й голову Верховної Ради, Нацбанку, міністрів, щоб вже весь «іконостас» був на стіні.
