Автори знаменитої концепції «вісі зла» розробили план дій «другої фази» війни з тероризмом. Відповідно до цього плану, необхідно встановити морську блокаду Північної Кореї, надавати підтримку іранській опозиції за схемою, випробуваною на польській «Солідарності», оголосити ультиматум Сирії, ставитися до Саудівської Аравії як до противника і поставити європейців перед вибором: бути союзниками Парижа або Вашингтона.
Про це говориться в книзі «Зі злом покінчено», авторами якої є найближчий радник міністра оборони США Річард Перл і автор формули «вісь зла» Девід Фрум. Самі вони називають свою працю «підручником перемоги». Під час виступу перед конгресом 29 січня 2002 року Буш включив у «вісь зла» три держави: Ірак, Іран і Північну Корею. Після скинення і захоплення Саддама залишається розібратися лише з двома країнами. У випадку з Північною Кореєю може бути реалізований варіант «повітряної й морської блокади, схожої на ту, що була встановлена проти Куби в 1962 році». Мета — змусити Пхеньян піти на повне ядерне роззброєння. В Ірані пропонується повторити польський сценарій 80-х років: повна підтримка внутрішньої опозиції, надання їй засобів зв’язку і грошей. «Варто проявити твердість», — пишуть Перл і Фрум, докоряючи Держдепартаменту в надмірній сором’язливості, будучи абсолютно переконаними в тому, що повна і відкрита підтримка внутрішньої опозиції може призвести до краху Ісламської Республіки. Стосовно Сирії, яка слабша за Іран, заходи повинні бути різкішими: ультиматум президенту країни Башару Асаду, щоб він припинив будь-яку підтримку бойовиків руху «Хезболлах», видав баасистів, які втекли з Іраку, вивів війська з Лівану і приступив до реалізації жорстких реформ. Чому Асад повинен погодитися на ці умови? Його варто переконати в тому, що відмова від виконання умов буде страшнішою, ніж згода піти на ці умови. За сирійським питанням йде питання про розпуск терористичних організацій «Хезболлах» і «Хамас» і «перерахування країн, які їх підтримують, нехай навіть мова йде про Францію. Жак Ширак у цій книзі постає в образі ворога: його плани полягають у тому, щоб протиставити Європейську спільноту Сполученим Штатам. Щоб перешкоджати реалізації цих планів, Вашингтон повинен просити кожного європейського лідера чітко заявити, на чиєму він боці. Фрум і Перл висувають дві ініціативи: всі рішення в рамках НАТО повинні прийматися військовим комітетом, членом якого Париж не є, і підтримувати розширення ЄС, щоб зменшити вплив французів. Але найбільша загроза йде від Саудівської Аравії. Відповідаючи на критику демократів на адресу Буша, якого вони засуджують за зайву обережність стосовно Ер-Ріяда, автори пропонують «взяти в облогу» монархію: подати докази її причетності до тероризму, покарати саудівців, які надають допомогу терористам, навіть якщо вони є членами королівської сім’ї, змусити Ер-Ріяд припинити будь-яку фінансову допомогу ваххабітським організаціям у світі. Якщо Ер-Ріяд відмовиться піти на поступки, Буш повинен сприяти відокремленню багатих нафтовими родовищами східних провінцій, населених шиїтською меншістю, позбавленим будь-яких прав. Таким чином, із Саудівською Аравією буде покінчено. Крім того, Перл і Фрум пропонують план заходів, спрямованих на подальшу жорсткість заходів у США, які перешкоджають в’їзду, пересуванню і наданню будь-якого виду допомоги терористам. Ці заходи повинні супроводжуватися низкою шокових реформ: перехід ФБР у підпорядкування від міністерства юстиції до міністерства внутрішньої безпеки, усунення з посади директора ЦРУ Джорджа Тенета, ефективне керівництво військовим бюджетом і врахування політичного аспекту при призначеннях у Держдепартамент, у якому в даний час занадто багато «голубів».
