Минулого четверга пізно ввечері до Бабино-Томахівського цукрового заводу, що поблизу Гощі, завернуло п’ять мікроавтобусів, вщерть заповнених винятково молодими чоловіками. Понад 70 чоловіків, які виявились мешканцями столиці, Київської та Черкаської областей, озброєні металевими кийками та палицями, а також пістолетами, що стріляють гумовими кулями, захопили підприємство, замкнувши в одному з приміщень і його охоронців, і директора. Кажуть, чимало з них вже мають досвід подібних «спецоперацій». А згодом ще більше міліціонерів помчало услід за ними. Міліціонери оперативно затримали більшість «найманців» відразу, частину — майже до ранку збирали по території заводу, яка має понад 17 гектарів.
Міліція рапортує про вдало проведену операцію із звільнення заводу від рейдерів. Між тим, за неофіційною, але досить вірогідною версією, про те, що готується штурм заводу, правоорохонцям було відомо завчасно. Чи ж справді орудували на заводі рейдери? За неофіційною, але підтвердженою із різних джерел інформацією, «бойовиків» найняв банк, якому компанія «Інсеко» заборгувала 500 мільйонів гривень кредиту, заставою якого і був цукровий завод.
Коментувати ці події керівництво «Інсеко» та рівненського представництва банку відмовились. Про деякі подробиці тієї ночі «РВ» розповів очевидець, який попросив його прізвища не називати:
— Того вечора близько десятої години на заводі залишилось п’ять охоронців та директор, який затримався, щоб закінчити роботу. Крім них, на території підприємства знаходилась представниця банку, в якого компанія «Інсеко» оформила майже півмільярдний кредит. Вона час від часу приїжджала на завод. Оскільки майно заводу перебуває у заставі банку, без її відома жодних операції адміністрація заводу не проводила. Зазвичай її забирало службове авто, номери якого записані в охоронців.
Того вечора вона попросила впустити її службовий автомобіль, а за ним увірвались кілька невідомих осіб. Жінка з підприємства відразу поїхала. Бойовики замкнули охоронців і запустили на територію заводу п’ять мікроавтобусів «Спринтер». З них повибігали молодики, озброєні металевими прутами та дерев’яними палицями. Вони одразу поставили свою охорону і заблокували всі в’їзди та входи до підприємства. Кілька чоловік увірвались в кабінет директора, відібрали у нього та охоронців мобільні телефони і без жодних пояснень замкнули в одному з господарських приміщень. Одного з охоронців вони не зловили, тож він і зателефонував до Гощанського райвідділу міліції і повідомив про захоплення підприємства.
Далі бойовики нічого не робили. Складалось враження, що вони чекають від когось вказівок. Правоохоронці відреагували на виклик оперативно. Вже через 15-20 хвилин працівники райвідділу були біля прохідної заводу, але їх не впустили. Тоді вони викликали колег з обласного центру. А далі все було як у бойовику… Приїхав начальник обласного управління МВС Василь Лазутко, кілька його заступників, а також працівники спецпідрозділів «Сокол» та «Беркут» в повному спорядженні. Спецназівці увірвались на територію підприємства та за кілька хвилин поклали на асфальт більшість бойовиків. Тих, кому вдалось втекти, розшукали з допомогою службових собак. Затриманих допитували до самого ранку. Всі вони їхали за гроші — кожному з них заплатили по 300-400 гривень, а також пообіцяли заплатити по 50 доларів за кожен день перебування на заводі. Водії ж мікроавтобусів пояснили, що їх найняли, аби завезти людей, заплатили за це по тисячі гривень. Після повернення обіцяли заплатити ще по 2 тисячі.
Є інформація, що цих людей найняв банк, в якому компанія «Інсеко» взяла кредит. Останнім часом банк почав жорстко відстежувати всі видатки компанії. Навіть незважаючи на те, що кредит підкріплений заставним майном та проплати по кредиту робились систематично. Лише одного разу була місячна затримка з проплатою. Наскільки мені відомо, представники банку досі ледь не щодня телефонують до Гощанського районного відділу міліції і скаржаться на те, що нібито керівництво «Інсеко» розпродає заставне майно. Працівники райвідділу вже неодноразово приїздили на завод і перевіряли цілісність пломб на складах, які поставили у ніч після захоплення заводу. Чого намагались досягти такими діями представники банку — сказати важко. Можливо, планували вивезти цукор, який знаходиться на складах заводу, але для цього потрібні були вантажівки. Зрештою вивезти його не так просто, оскільки там тисячі тонн і цих 70 людей не вистачило б, щоб оперативно вивезти весь цукор.
Влад ІСАЄВ.
Коментар
Анатолій Поплавський, начальник обласного управління з боротьби з організованою злочинністю:
— Особи тих, хто захопив завод, ми ідентифікували на місці, оскільки в більшості з них при собі були документи, які посвідчують їхню особу. Відповідно, потреби у тому, щоб їх затримувати на довший час, не було. Нині ведеться досудове слідство. Перевіряємо кожного. Вже встановлено, що серед них є такі, кого часто наймають для подібних «заходів». Є й ті, кого просто запросили як охоронців. Ступінь провини кожного буде встановлено в ході досудового слідства. Власне, як і замовників цього захоплення.
Інформація про те, що правоохоронці мали оперативну інформацію про можливе захоплення заводу, неправдива. Якби ми такою інформацією володіли, то не допустили б цього випадку. Натомість ми оперативно, по телефонному дзвінку спрацювали. Наразі я можу сказати, що міліція зробила все від неї залежне, аби підприємство працювало.
