Життя Бріджит Бардо повне несподіваних поворотів. Одна з найяскравіших зірок французького екрана, затята захисниця прав тварин, нестримана у висловлюваннях прихильниця традиційних буржуазно-католицьких цінностей — все це вона, Бріджит Бардо, яка відзначила 28 вересня своє 70-річчя. Виросла в респектабельній паризькій сім’ї, де багатий тато-промисловець, який дотримувався суворих правил поведінки, навіть на захоплення дочки балетом поглядав скоса, вона з дитинства відрізнялася свавільним характером.
Життя Бріджит Бардо повне несподіваних поворотів. Одна з найяскравіших зірок французького екрана, затята захисниця прав тварин, нестримана у висловлюваннях прихильниця традиційних буржуазно-католицьких цінностей — все це вона, Бріджит Бардо, яка відзначила 28 вересня своє 70-річчя. Виросла в респектабельній паризькій сім’ї, де багатий тато-промисловець, який дотримувався суворих правил поведінки, навіть на захоплення дочки балетом поглядав скоса, вона з дитинства відрізнялася свавільним характером. У 17 років, незважаючи на батьківську заборону — «Нам не потрібна дочка, яка позує для журнальних обкладинок!» — вона знялася для модного жіночого видання «Елль». Через рік Бріджит дебютувала в кіно, де потім за короткий час зіграла півтора десятка ролей-одноденок, які не принесли ані слави, ані грошей. Може, вона так і залишилася б однією з десятків сексапільних навколокінематографічних старлеток, що в’ються на набережній Круазет у Каннах, якби не зустріч з Вадимом Племянніковим — завзятим серцеїдом і журналістом російського походження, більш відомим під ім’ям Роже Вадім. Саме він, який став першим чоловіком Бардо, відчинив перед нею двері до світової слави. У 1956 році Бріджит зіграла головну роль у картині «І Бог створив жінку», яка стала режисерським дебютом Вадіма. Назва картини, яка мала гучний успіх не лише у Франції, але й за кордоном, виявилася символічною. Як згодом каламбурили кінокритики, Вадим, звичайно, не бог, але саме він створив «феномен ББ» — так стали називати акторку за її ініціалами. Після цього життя Бардо на багато років перетворилося на суцільний калейдоскоп: чоловіки й шанувальники змінювалися мало не так само часто, як і ролі в кіно, від збирачів автографів не було відбою, папараці, прагнучи сфотографувати зірку в інтимній обстановці, намагалися проникнути в її дім під виглядом електриків і рознощиків піци, а вона, подібно до розлютованої фурії, переслідувала фотографів зі шваброю в руках. До речі, ці обставини її особистого життя багато в чому лягли в основу стрічки «Приватне життя», в якій Бардо, як вважається, виконала одну з найкращих своїх ролей. Взагалі критики вважали, що найкраще Бардо вдаються ті ролі, де вона грає самому себе — нехитру, по-дитячому наївну і відкриту жінку, яка не знає рамок ані в симпатіях, ані в антипатіях. Втім, що б вона не грала, вже не мало значення: Бардо перетворилася на секс-символ, культову фігуру, предмет для імітації. Чоловіки в усьому світі таємно або явно зітхали за Бардо, а жінки старанно округлювали очі, складали губки бантиком, надівали прості картаті сукенки і робили зачіску-»бабетту», в якій Бардо хизувалася в комедії «Бабетта йде на війну». Тим несподіванішим для багатьох виявилося рішення 39-річної Бардо у зеніті слави порвати з кінематографом. Втім, це рішення було, скоріше за все, добре продуманим: секс-символам старіти не можна, вони повинні залишатися в пам’яті молодими. Пішовши з кіно, ББ всю свою пристрасть віддала захисту прав тварин. У 1986 році вона заснувала власний фонд, для чого продала на аукціоні значну частину дорогоцінностей і майна, а згодом — і свій середземноморський маєток у Сен-Тропе, зазначивши, щоправда, право довічного проживання в ньому. Вона й сьогодні живе там у компанії собак, котів, віслюків, коней та інших тварин і птахів. І невпинно бореться за права «братів наших менших»: пише листи президентам і прем’єр-міністрам, воює з коронованими особами і топ-моделями, які носять хутра, захищає вовків в Угорщині, ведмедів у Румунії, ветеринарів у Росії — загалом усіх, хто, на її думку, потребує захисту. А ще пише книги. Почала з автобіографічної «Ініціал ББ», потім випустила «Крик у тиші» — і нажила собі чимало ворогів, занадто запекло взялася відстоювати традиційні французькі цінності й викривати недоліки, уособленням яких є, на її думку, іммігранти. За деякі пасажі їй навіть довелося відповідати в суді, який визнав її винною в расистських висловлюваннях і засудив до умовного строку. Звичайно, у 70 років можна бути і спокійнішою, але ББ, зважаючи на все, не збирається втихомирюватися й у все, чим займається, вкладає ту ж пристрасть, з якою колись знімалася в кіно, розпочинала любовні пригоди і переслідувала папараці.
