Здається, розпал політичних пристрастей на Рівенщині досягнув того рівня, що настав час викликати «швидку допомогу». Принаймні у тому, що в політичному житті області напередодні сесії Рівенської обласної ради витає дух істерії та віруси невідомих поки що захворювань, переконаний голова фракції НСНУ Віктор Матчук. Учора пан Віктор мав нагоду навіть поспілкуватися із слідчими управління Служби безпеки. Власне, з цього ми і розпочали з ним розмову.
— Чи правда, що особою Віктора Матчука зацікавилася Служба безпеки України? — Так, до мене вчора підійшли два працівники СБУ і досить чемно попросили дати їм пояснення з приводу певних питань. Жодних підстав їм відмовляти, щось приховувати чи кудись зникати у мене не було. — Про що запитували слідчі? — Оскільки ніяких документів «про нерозголошення» я не підписував, то розповім, що суть їхніх запитань зводилася до того, чи знайомий я з деякими особами (називалися прізвища відомих у Рівному кримінальних авторитетів), чи не зустрічався я з ними в певних місцях і в певний час. — Вас здивували такі запитання? — Звісно, тому я й одразу поцікавився, з якого приводу мене про такі дивні речі розпитують. Виявляється, що наше доблесне управління СБУ займається перевіркою інформації одного з перших осіб обласної влади, який повідомив, що нібито проти нього готуються протиправні дії з метою заподіяння йому шкоди. — Простіше кажучи, цікавилися, чи ви, бува, не «замовили» ту особу? — Так. Я вже говорив слідчим, що вони можуть запізнитися з допомогою, бо потрібно їх високопоставленому інформатору негайно звертатися до лікарів у таких випадках. Не знаю точно, як ця хвороба називається, здається, параноя чи манія якась. Але я не лікар, медичний діагноз поставити не зможу. Та й, чесно кажучи, я дотримуюся кращої думки про здоров’я замовника СБУшної перевірки. Тому вважаю, що проводиться цілеспрямована провокаційна кампанія проти політичних опонентів, особливо зараз, напередодні сесії, на якій повинні розглядатися важливі для голови облдержадміністрації питання — про довибори в облраду і про поіменне голосування. — Чесно кажучи, з погляду звичайного виборця важко зрозуміти ваше негативне ставлення до запропонованих «нашоукраїнцями» змін до регламенту облради, які передбачають поіменне голосування з усіх питань. Адже має право знати виборець, яку позицію займає його депутат, як він голосує? — Безперечно, виборці мають знати, як голосують їхні обранці. Про свою діяльність депутати навіть зобов’язані звітуватися перед виборцями. І, думаю, чесним обранцям нічого приховувати. Але ми прекрасно розуміємо, для чого проштовхуються подібні зміни до регламенту — не задля «прозорості» і «чесності», а для тотального контролю над обласною радою з боку виконавчих структур. Ми проти цього боролися і за часів Сороки, проти цього, як бачимо, змушені виступати і зараз. — Але чому у Верховній Раді поіменне голосування стало майже правилом? До речі, і виборцям досить зручно стежити за діями своїх обранців, за їхнім голосуванням… — Це біда нашого обласного «парламенту» — несамостійність деяких депутатів. Я їх по-людськи добре розумію — вони змушені добре подумати, а як складатиметься надалі їхня кар’єра, їхній бізнес після того чи іншого принципового (для облдержадмністрації, не для області) голосування. І аналогії з Верховною Радою тут ні до чого. Народний депутат — «одиниця», так би мовити, політично самостійна і навіть самодостатня, народний депутат впливовий і незалежний, він має багато законодавчих гарантій власної безпеки і особистого майбутнього. Він перебуває на відстані від виборця, тому і контроль з боку громади за його голосуванням повинен бути більшим. Та навіть за таких умов законодавство передбачає, коли голосування відбувається поіменно, коли — пофракційно, а найважливіші питання голосуються таємно. — Тобто ви не хочете, щоб депутати облради перетворилися на «кнопкодавів» під патронатом облдержадміністрації… — Сказано занадто різко, але, напевне, точно. Авторитет представницької влади складається, у тому числі і з незалежності депутатів, їхнього бажання служити інтересам громади. Чомусь доброю традицією з боку виконавчої влади стала гостра критика влади представницької, обраної. Це при тому, що нам вдалося зберегти в обласній раді ознаки справжньої демократії, тобто кожен може висловлювати свою думку, нехай вона і відрізняється від тієї думки, яка отримує в певний момент підтримку більшості. І скажіть мені, хто несе більший тягар відповідальності перед виборцем — обраний ним депутат чи призначений «зверху» (а іноді й невідомо ким і звідки) чиновник? Хто більше зацікавлений у відстоюванні інтересів цього виборця? — Ваші запитання, мабуть, і не потребують відповіді. Але як бути із довиборами трьох депутатів в обласну раду? Адже мова якраз і йде про те, що виборці у трьох округах не мають представників своїх інтересів? — Всілякі політичні спекуляції довкола цього питання (ущемлення прав виборців, порушення законодавства тощо) насправді продиктовані одним замовником з облдержадміністрації, який квапиться отримати про всяк випадок ще й депутатський мандат. Чому виникло таке бажання і чому воно загострюється з кожним днем, думаю, не варто пояснювати, особливо після звернення з’їзду НСНУ до Президента щодо відставки Василя Червонія. Але чи потрібно витрачати понад сотню тисяч гривень з обласного бюджету на довибори, а по суті, на задоволення непомірних амбіцій керівництва ОДА? Давайте дочекаємося наступного року, коли в обласну раду прийдуть нові депутати, обрані за партійними списками, коли адмінресурс неможливо буде бездумно витрачати в кожному окремому районі, коли виборець, стомившись від псевдопатріотичної риторики, бере ті політичні сили, які зможуть забезпечити добробут кожній родині на Рівенщині. Виборець вже не той, що раніше — його колись було важко, а сьогодні і неможливо обманути. — У листопаді минулого року рівняни не випустили депутатів із приміщення, допоки ті не визнали вибори фальсифікованими, це був вражаючий і безпрецедентний приклад «прямої» демократії, безпосереднього волевиявлення виборців, проти якого не змогли встояти навіть депутати-чиновники. Як ви гадаєте, чи вдасться вам переконати депутатів обласної ради в своїй правоті, коли під стінами, де проходитиме сесія, відбуватиметься багатотисячний пікет? — Замовлене на завтра обласною адміністрацією «обурення мас» немає нічого спільного із минулорічними подіями. Але й дійсно, я знаю, що на завтрашнє пікетування замовляють автобуси, рекрутують службовців, набирають людей, до речі, порядних і розумних людей. Тільки їм не розповідають всієї правди, а то й відверто вкладають у голову неправду. Технологія подібного «масового виступу протесту» вже відома і відпрацьовувалась вона ще під час невдалих спроб зриву обласної установчої конференції НСНУ. Як бачимо, успіху такі акції не мають. — Чому? — Немає щирості в ініціаторів, немає впевненості в учасників. Як кажуть, брехнею ввесь світ обійдеш… тільки назад не повернешся. Єдиний в такому разі вихід — нагнітання ситуації, нетерпимість до іншої точки зору, пошук ворогів (успіхи у цьому наша обласна влада демонструє просто надзвичайні). Прикро, звичайно, коли до організації пікетувань долучаються голови райдержадміністрацій та керівники управлінь. Може, чиновники досягли настільки вражаючих успіхів у створенні додаткових робочих місць, підвищенні зарплатні працівників, соціальному захисті ввірених їм районів, що мають вільний час і для інших справ? Малоймовірно. Ми знову повертаємося до теми політичної відповідальності за свої вчинки. Ми знову змушені повторити тезу про те, що люди, які вміють добре руйнувати, не вміють добре будувати. Замість того, щоб займатися соціальними проектами, залученням інвестицій, ми вчергове переконуємося, що вони готові йти для задоволення персональних інтересів свого «вождя» на будь-які дії, навіть на дестабілізацію суспільства.
