Водій, з вини якого загинуло троє людей, рішенням суду отримав максимально можливе покарання — 10 років ув'язнення. Такий вирок зачитав у п’ятницю суддя Рівненського районного суду Сергій Сидоренко. Рідні загиблих вважають, що таке покарання він цілком заслужив. Натомість, на думку захисту, суддя занадто піддався людським емоціям.
Якщо порівняти цей вирок із суворістю правосуддя у разі попередніх ДТП із смертельними наслідками, які набули широкого розголосу та резонансу, то є певна відмінність. Для прикладу, водій БМВ-Х5, який у червні 2007 біля села Бронники вилетів на зустрічну смугу, врізався у мікроавтобус та спровадив у могилу п'ятьох людей, отримав 10 років з 12 тоді можливих. А водію, який на Водохреще в 2012 році під Рівним в'їхав мікроавтобусом з прочанами у багатотоннажну вантажівку, внаслідок чого загинули десять пасажирів, присудили тільки три роки. І останній приклад. Цього понеділка Хмельницький міськрайонний суд відпустив на волю 19-річного Дмитра Червонюка, сина власника Рівненського льонокомбінату Олега Червонюка. Суд присудив йому лише 4 роки умовно за те, що ввечері 20 серпня 2013 р. біля зупинки громадського транспорту в Хмельницькому, керуючи авто на швидкості 120 км/год, він збив на смерть 26-річного пішохода. Тим часом, як прокуратура наполягала, що Дмитра слід ув'язнити на сім років. Подібний перелік можна продовжити, але й так очевидно одне — злочин і кара у разі ДТП далеко не завжди співставні. І обставини скоєння аварії, хід слідства, перебіг судового процесу, активність і зацікавленість його учасників часто впливають на вирок не менше від кількості загиблих і потерпілих. Нагадаємо про обставини ДТП, вирок по якій в суді пролунав минулої п'ятниці. Близько другої години ночі 16 червня минулого року, керуючи автомобілем "Сітроен Джампі", нетверезий 32-річний рівнянин Ігор Новак біля села Шостаків Рівненського району наїхав на трьох дівчат і трьох хлопців, які поверталися узбіччям дороги з дискотеки в селі Милостів. Внаслідок ДТП 22-річна Анна Кидун та 16-річна Анастасія Юрковець потрапили в лікарню. 17-річна учениця ЗОШ №12 Рівного Ірина Кидун, 19-річний студент РДГУ Юрій Жарський та 24-річний Андрій Мельник з села Пересопниця від отриманих травм загинули на місці пригоди. Лише їхній товариш Володимир Бриський, який йшов попереду, встиг відскочити в кущі та залишився неушкодженим. Водій-винуватець з двома своїми друзями, які були в салоні, зупинились і побачивши, що накоїли, швидко втекли з місця пригоди. Сховали мікроавтобус у дворі першого ж будинку Шостакова та розійшлися. Водія міліція затримала зранку, коли він, дослухавшись до поради свого кума, вийшов на дорогу, щоб здатися правоохоронцям. Перед початком засідання у день оголошення вироку в дворі приміщення суду на вулиці Дубенській панували неабиякі пристрасті. Батьки й родичі загиблих емоційно обурювалися тим, що прокурор під час останніх дебатів напередодні запросив для винуватця ДТП тільки 7,5 з 10 можливих років ув'язнення. Вони не таїлися, що саме через це запросили на оголошення вироку представників багатьох ЗМІ. Мовляв, хоч на "пресу" зважать, справу не замнуть та "дадуть" скільки заслужив. Насправді ж зважати на "пресу" довелося передусім конвоїрам, які заледве змогли прикрити собою від камер підсудного, ведучи його з автозаку в приміщення. А також голові райсуду, який ледь зміг припаркуватися своїм легковиком "Хюндай" поміж розставлених в дворі штативів телевізійників. Усіх присутніх невелика зала суду ледве вмістила. Конвоїри навіть пішли на певне порушення інструкцій — призначеною для них лавкою біля клітки з затриманим поступилися матерям загиблих. Численні сторінки тексту справи, які майже годину зачитував суддя Сергій Сидоренко, раз у раз супроводжувались то обуреним, гнівним шепотом, то слізьми та ледь стримуваними схлипуваннями присутніх в залі. Зокрема, з матеріалів справи стали відомі деталі, зібрані слідством, про те, коли, де, скільки і з ким випив водій дорогою з Рівного до Шостакова. Що швидкість становила 86-97 км/год, дорога була сухою, а технічний стан авто дозволяв уникнути наїзду на пішоходів, оминути їх чи завчасно загальмувати. Як, одразу після аварії, один з трьох захмелілих друзів, що вийшли з машини, змилостився на благання скаліченої 16-річної Анастасії Юрковець, яка лежала на узбіччі, й дав їй свій мобільний… для того, щоб вона зателефонувала на свій, знайшла його у траві та вже з нього зателефонувала на "швидку", матері загиблої Ірини та в міліцію. Як ці ж троє дві сотні метрів пхали авто (бо воно вже не заводилось) до села. А там зняли ворота у двір першої ж хати, закотили автомобіль, накрили його покривалом, навісили ворота знову і розійшлися хто куди… Слухаючи лаконічно безпристрасні слова протоколу, батьки загиблих немов знову повернулися на понад півроку назад у ту страшну червневу ніч. Ігор Жарський, який о четвертій ранку збирався їхати з тещею удосвіта на базар у Рівне, був зупинений міліцією, щоб стати понятим при огляді місця ДТП, і за кілька хвилин в одному з бездиханних тіл, яке лежало найдальше, упізнав свого сина Юрія. Таким, як той збирався на дискотеку — в синіх джинсах, білих кросівках та футболці. Людмила Мельник, якій він зателефонував і повідомив, що разом з його Юрієм загинув і її син Андрій. Інна Кидун, яка була у своїх батьків у селі Макотерти, коли їй після другої ночі зателефонувала подруга її доньок Анастасія Юрковець і сказала, що їх збила машина і вони лежать, хто живий, а хто мертвий, у придорожніх кущах… У результативній частині вироку суддя зачитав, що обвинувачений свою вину визнав повністю та дав у суді детальні покази щодо вчиненого ним злочину. Разом з тим, єдиною з пом'якшувальних обставин йому зарахували тільки часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим Мельник та Юрковець. Такі усталені в судах поняття, як "щире каяття" та "активне сприяння розкриттю злочину", до уваги не взяли. Оскільки, за словами судді, вони не можуть бути частковими. За кілька хвилин суддя оголосив: суд визнає Ігоря Новака винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 статті 286 Кримінального кодексу України та призначає йому покарання — 10 років позбавлення волі. Присуджує стягнути з нього 4283 грн. на користь ЦМЛ Рівного, витрачені на лікування потерпілих. І задовольняє цивільні позови чи то пак постановляє стягнути на користь Анни Кидун 4733 грн. майнової та 50 тис. грн. моральної шкоди, на користь Інни Кидун — 61 735 грн. майнової та 500 тис. грн. моральної шкоди. Вирок суду рідні потерпілих та загиблих зустріли одностайно схвально. Матері загиблих Інна Кидун та Людмила Мельник, а також Галина Домбровська, бабуся загиблого, дякували судді за об'єктивність і правильність винесеного рішення. Вони сподіваються, що Апеляційний суд буде не менш справедливим, коли вирок до нього оскаржать.
